розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 січня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 23 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 05 квітня 2012 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 121 КК - на строк

7 років; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 6766,26 грн та 7854,0 грн на користь відповідно Кролевецької районної центральної лікарні та Державної установи «Інституту нейрохірургії ім. Академіка Романова АМН України» у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди - відповідно

100 000 грн та 9473, 27грн.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він

05 грудня 2009 року приблизно о 19:00 у стані алкогольного сп'яніння на грунті неприязних стосунків на перехресті вул. Жовтневої та Жаркова у м. Кролевці Сумської області з наявного у нього пістолета, що перероблений із стартового пістолета марки KRAL - моделі 2008 Magnum калібру 9 мм умисно вистрілив в область обличчя ОСОБА_3, спричинивши при цьому останньому невиправні тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, ОСОБА_1 близько 3 років потому у м. Києві придбав у невстановленої слідством особи пістолет, який вироблений із стартового пістолета марки KRAL моделі 2008 Magnum калібру 9 мм, який є вогнепальною зброєю та зберігав цей пістолет без передбаченого законом дозволу за місцем свого проживання, який 05 січня 2011 року був вилучений працівниками міліції у вказаному місці.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог КПК (1001-05) 1960 року. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить постановлені у справі судові рішення змінити, в частині його засудження за ч. 1 ст. 263 КК справу закрити та пом'якшити призначене йому покарання. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на допущені органом досудового та судового слідства порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Оспорює правильність вирішення судом цивільного позову.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 також порушує питання про зміну судових рішень через істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Обґрунтовуючи свої вимоги, просить перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 121 на ст. 128 КК, в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК справу закрити, міру покарання пом'якшити, визначивши її в межах санкції ст. 128 КК. Суму моральної шкоди зменшити.

У запереченні на касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, представник потерпілого

ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий вважав, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скаргах, запереченні на них, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 3 ст. 398 КПК 1960 року, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 цього Кодексу щодо однобічності або неповноти досудового чи судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які фактично оскаржуються у касаційних скаргах засудженого та його захисника.

Відповідно до вимог ст. 67 КПК 1960 року, оцінка доказів у справі є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що суд першої інстанції ці вимоги зазначеного закону повністю дотримав.

Висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121,

ч. 1 ст. 263 КК, за обставин, установлених судом і детально викладених у вироку, ґрунтується на зібраних органом досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах і є правильним.

В основу вироку суд поклав: показання потерпілого ОСОБА_3, які узгоджуються та підверджуються показаннями свідків, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (від

05 січня 2011 року), ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також узгоджуються з даними протоколів огляду місця події, вилучення інородного тіла, висновками: судово-медичних, комісійної судово-медичної та додаткової комісійної судово-медичної, медико-криміналістичної, судово-балістичних експертиз та з іншими наведеними у вироку доказами, сумніву щодо достовірності яких немає.

Об'єктивність оцінки зазначених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому будь-яких порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених у вироку доказів з боку органів досудового слідства і суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що умислу завдавати потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у нього не було, перевірялися судом як першої, так й апеляційної інстанцій і не знайшли свого підтвердження, а тому доводи касаційних скарг засудженого та його захисника про неправильну кваліфікацію його дій колегія суддів вважає безпідставними.

Досудове слідство та судовий розгляд справи проведено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК кваліфіковано правильно.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1 згідно з указаною нормою закону врахував: характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів; відсутність обставин, що пом'якшують покарання та обставини, які його обтяжують (вчинення засудженим злочину в стані алкогольного сп'яніння); врахував суд також особу засудженого ОСОБА_1

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання, його вид і строк суд визначив правильно, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанцій, перевіряючи дану кримінальну справу дійшов правильного висновку про залишення апеляцій учасників судового розгляду без задоволення та обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Що стосується окремих недоліків у оформленні процесуальних документів, про що йдеться в касаційних скаргах засудженого та його захисника ОСОБА_2, то вони хоча і мали місце, але на думку колегії суддів не вплинули на доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильність кваліфікації скоєного, а тому в силу ст. 370 КПК 1960 року не є підставою для зміни чи скасування постановлених у справі судових рішень.

Цивільний позов у справі вирішено відповідно до вимог чинного законодавства, у межах заявлених і підтверджених у суді першої інстанції вимог.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які би могли вплинути на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, колегією суддів по справі не виявлено.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 23 грудня

2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 05 квітня

2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 - без задоволення.