розглянула в судовому засіданні 15 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2012 року щодо ОСОБА_1

Вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не

має судимостей,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, судимого

19 червня 2009 року вироком

Томашпільського районного суду

Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК

України на 3 роки позбавлення волі,

звільненого від відбування покарання

на підставі ст.ст. 75, 104 КК України з

випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2009 року й остаточно визначено ОСОБА_2 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни, щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінено.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

У решті судове рішення щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 22 листопада 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (провадження по справі щодо якого закрито у зв'язку зі смертю) шляхом відкриття защіпки дверей веранди проникли в середину будинку по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, після чого відкрито викрали майно потерпілої на загальну суму 740 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить направити справу на новий апеляційний розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що апеляційний суд, не врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, обтяжуючу обставину, безпідставно застосував ст. 75 КК України, у зв'язку з чим призначене засудженому покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

На касаційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1 подано заперечення, в яких він просив залишити скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу щодо його підзахисного - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав подану скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі та письмових запереченнях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 186 КК України в касаційному порядку прокурором не оспорюються.

Щодо доводів прокурора, наведених у касаційній скарзі, про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як видно з мотивувальної частини ухвали, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України апеляційний суд у відповідності до вимог зазначеної статті, крім тяжкості злочину, наявності обставини, яка обтяжує покарання, та відсутності обставин, які пом'якшують покарання, що було взято до уваги місцевим судом, врахував також дані про його особу, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, будь-яких насильницьких дій щодо потерпілої ОСОБА_4 не вчиняв, виконував незначну роль у вчиненні злочину, має незадовільний психічний стан здоров'я, крім того, потерпіла просила не застосовувати до засудженого суворого покарання.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення апеляційного суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбування покарання зі встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає призначене засудженому ОСОБА_1 покарання справедливим, підстав для скасування ухвали апеляційного суду через його м'якість не вбачає.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.