розглянула у судовому засіданні 10 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2012 року, яким скасовано в частині призначеного покарання вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2011 року.

Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 8 червня 2006 року Крюківським районним судом міста Кременчука за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Судом першої інстанції вирішені питання щодо речових доказів та заявленого у справі цивільного позову.

Також вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2011 року за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України був засуджений ОСОБА_2 В цій частині вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувався.

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2012 року вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2011 року в частині призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання скасовано.

Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

В решті вирок залишено без зміни.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, групою осіб, 16 червня 2011 року близько 20 години, знаходячись на набережній Кременчуцького водосховища, біля прилеглої території насосної станції першого підйому, яка знаходиться по АДРЕСА_1, та яка перебуває на балансі Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград», виявили три викопані ями, всередині яких знаходився закопаний трубопровід вертикального дренажу діаметром 250 та 300 мм, та який входить до складу сифонного водозабору. З метою викрадення частини трубопроводу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відрізали та приготували для подальшого викрадення шість відрізків трубопроводу загальною вартістю 2030 грн. Однак, не змогли довести свої злочинні дії до кінця, оскільки, були затримані працівниками міліції на місці вчинення злочину.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікацію своїх дій, порушує питання про скасування постановленого щодо нього вироку апеляційного суду, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та призначенням покарання, яке не відповідає тяжкості скоєних злочинів та особі засудженого внаслідок суворості. Вважає, що апеляційним судом не були враховані усі обставини справи та дані про його особу, а тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про можливість його виправлення тільки в умовах ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку апеляційного суду без змін, а поданої касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину і правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оскаржуються.

Перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги, про те, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 не врахував усіх обставин справи та особу засудженого і прийшов до помилкового висновку про можливість виправлення засудженого за умови ізоляції його від суспільства, такими, що не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в межах апеляції прокурора, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого засудженим злочину, дані про його особу, обставини справи, які впливають на ступінь відповідальності, зокрема, наявність обтяжуючої вину обставини - рецидив злочину та чисельних непогашених судимостей, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого лише в умовах ізоляції його від суспільства, призначивши йому мінімальне покарання у виді 1 року позбавлення волі, яке є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, з яким погоджується і суд касаційної інстанції.

Підстав для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_1 та застосування до нього положень ст. ст. 69, 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, не встановлено.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 378 КПК України.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1960 року) пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_1 - без зміни.