розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 січня 2013 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2012 року.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду, задоволено скаргу ОСОБА_2 та скасовано постанову слідчого СВ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області Зеленіна С.О. від 30 вересня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України щодо ОСОБА_1.

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що органами досудового слідства порушено вимоги ст.ст. 94, 98 КПК України (в редакції 1960 р.), оскільки для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 не було достатніх приводів та підстав.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на істотне порушення норм кримінально-процесуального закону, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд у той же суд, посилаючись на те, що в порушення вимог ст. 236-8 КПК України (в редакції 1960 р.) суди розглянули та прийняли рішення по тим питанням, які повинні розглядатися під час розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 94 КПК України (в редакції 1960 р.) кримінальна справа може бути порушена тільки у тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

У відповідності до вимог ст. 236-8 КПК України (в редакції 1960 р.), розглянувши скаргу, суддя приймає рішення залежно від того, чи були при порушенні кримінальної справи виконані вимоги ст. 94 КПК України (в редакції 1960 р.).

Як убачається з матеріалів справи суд, під час розгляду скарги ОСОБА_1 перевірив дотримання вказаних вимог закону. Зокрема, були перевірені зібрані матеріали на які мається посилання в постанові про порушення кримінальної справи. Оцінивши вказані матеріали суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для порушення кримінальної справи.

Зокрема, як убачається із поданої ОСОБА_1 заяви про порушення кримінальної справи, він звинувачував ОСОБА_2 в тому, що той діючи шляхом обману заволодів належним йому комбайном марки СК-5М. Перевіряючи матеріали справи, які були зібрані під час перевірки заяви ОСОБА_1, суд належним чином дав оцінку тим обставинам, що на момент винесення постанови про порушення кримінальної справи в судових інстанціях неодноразово вирішувалося питання приналежності оспорюваного комбайна. Зокрема, постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст. 358 КК України, було встановлено, що комбайн СК-5М-1 номер НОМЕР_1 був зібраний силами КФГ «Сокол» та зареєстрований в жовтні 2005 року на КФГ «Сокол». Крім того ОСОБА_1 в 2009 році звертався до Павлоградського міськрайонного суду про визнання права власності в тому числі і на комбайн СК-5М-1, 1988 року випуску, заводський номер НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2. Рішенням районного суду від 19 серпня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду від 16 листопада 2010 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Зважаючи на вищенаведені доводи судом було обґрунтовано скасовано постанову слідчого про порушення кримінальної справи як таку, що не відповідає положенням ст.ст. 94, 97, 98 КПК України (в редакції 1960 р.).

Апеляційним судом справу розглянуто з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а зміст постановленої ним ухвали відповідає положенням ст. 377 КПК України (в редакції 1960 р.). Посилання в касаційні скарзі на те, що суд при розгляді скарги розглянув та вирішив питання, які можуть бути вирішені тільки при розгляді справи по суті є безпідставними, оскільки як убачається з матеріалів справи предметом судового дослідження являлась наявність приводів та підстав для порушення справи. Крім того доводи, наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 по суті є аналогічними з доводам його апеляції, які ретельно перевірялись судом апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження.

Істотні порушення вимог КПК України (1001-05) , які б перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанцій всебічно і повно розглянути справу та постановити законні, обґрунтовані й справедливі рішення, колегією суддів не виявлені.

За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України п.п.11,15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2012 року, якою скасовано постанову слідчого СВ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області Зеленіна С.О від 30 вересня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України щодо ОСОБА_2, та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2012 року, - без зміни.