розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2012 року.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму,

засуджено: за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України з застосуванням ст. 69 КК України - на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; за ч. 3 ст. 368 КК України з застосуваннями ст. 69 КК України - на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; за ч. 1 ст. 366 КК України з застосуванням ст. 69 КК України - до штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання в виді позбавлення волі на 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на підставі ст. 76 КК України обов'язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання й роботи.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1, будучи службовою особою - майстром з експлуатації житлового фонду Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 4» (далі - КП «ЖЕК № 4»), наділеною повноваженнями з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме, організації виконання на ввіреній їй території робіт з технічного й санітарного обслуговування елементів житлових приміщень і прибудинкової території, поточного ремонту, надання дрібних послуг населенню, прийняття виконання цих робіт, контролю їх обсягів, оцінки якості й обліку, вжиття заходів з дотримання робочими трудової дисципліни, ведення табелів виходу на роботу, - вчинила злочини за наступних обставин.

У березні 2012 року ОСОБА_1, будучи уповноваженою здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_2 накладеного судом адміністративного стягнення в виді 40 годин громадських робіт, висунула йому вимогу хабара в сумі 600 грн. за звільнення від фактичного виконання цих робіт та складення документів про їх відпрацювання. З метою отримання коштів засуджена вказала ОСОБА_2 оплатити рахунки-фактури на придбання будівельних матеріалів для КП «ЖЕК № 4» на вказану суму, які потерпілий, не бажаючи настання негативних наслідків для своїх інтересів, 4 квітня 2012 року оплатив у банківському відділенні і передав квитанцію ОСОБА_1 Зазначені кошти засуджена планувала отримати готівкою як відшкодування нібито власних витрат на оплату товарів для підприємства. Проте, виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, фактично коштів не отримала з причин, які не залежали від її волі, - у зв'язку з розпочатою перевіркою за даним фактом правоохоронними органами.

У квітні 2012 року ОСОБА_1 за аналогічних обставин вимагала в ОСОБА_3 хабара в розмірі 2700 грн. за звільнення від фактичного відпрацювання призначених за вироком суду 240 годин громадських робіт і складення документів про їх відпрацювання. Потерпілий, не бажаючи настання негативних наслідків для своїх інтересів, погодився на цю вимогу і 13 квітня 2012 року передав ОСОБА_1 частину хабара в сумі 700 грн.

Крім цього, отримавши грошову винагороду від ОСОБА_2, ОСОБА_1 30 березня і 11 квітня 2012 року підробила табелі обліку робочого часу, які є офіційними документами на підтвердження фактичного відбуття призначеного покарання в виді громадських робіт, внісши до них завідомо неправдиві відомості про відпрацювання ОСОБА_2 таких робіт.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону, не погоджуючись із кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 368 КК України за ознакою вимагання хабара.

Заслухавши доповідь суді, пояснення прокурора на часткове підтримання касаційної скарги, зміну судового рішення з виключенням кваліфікуючої ознаки - вимагання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Правильність встановлення судом фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 злочинів, за які її засуджено, та кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 366 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Разом із тим, доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону в частині кваліфікації дій засудженої за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 368 КК України за ознакою вимагання хабара заслуговують на увагу.

Відповідно до положень, визначених у п. 4 примітки до ст. 368 КК України, вимаганням хабара визнається вимога службової особи дати хабар з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Виходячи з установлених судом фактичних обставин справи, вимоги ОСОБА_1 передати хабарі та їх одержання не були поєднані з погрозами вчинити дії по службі, які могли завдати шкоди правам і законним інтересам потерпілих, або з умисним створенням умов, за яких потерпілі були би вимушені дати хабарі з метою запобігання шкідливим наслідкам для своїх прав і законних інтересів. Натомість, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняли дії, спрямовані на давання хабарів, виключно з метою уникнення виконання призначених судом адміністративного стягнення і кримінального покарання.

Отже, потерпілі діяли не з метою запобігання шкідливим наслідкам для своїх прав і законних інтересів, а з метою ухилення від обов'язкового згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України виконання судових рішень, які набрали законної сили.

За таких обставин у діях засудженої відсутня кваліфікуюча ознака злочинів - вимагання хабара, а тому вирок у цій частині підлягає зміні.

Дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 368 КК України.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України за ознакою повторності є правильною.

Вирішення судом питання про призначення засудженій покарання за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України КК України (2341-14) , відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 368 КК України колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості і не заподіяв істотної шкоди, особу винної, яка раніше не судима, за місцем проживання й роботи характеризується виключно позитивно, заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей (а. с. 159-165).

Як обставини, що пом'якшують покарання, колегія суддів враховує з'явлення з зізнанням, повне визнання вини, щире каяття протягом усього часу досудового й судового слідства, активне сприяння розкриттю злочину, а обставин, які обтяжують покарання, не вбачає.

Враховуючи наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, в сукупності з даними про особу винної, колегія суддів вважає за можливе при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 368 КК України на підставі ст. 69 КК України не призначати обов'язкового за санкцією даної частини статті додаткового покарання в виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Порушень кримінально-процесуального закону, які були би підставою для скасування вироку, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396, 398 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з вироку кваліфікуючу ознаку дій ОСОБА_1 - вимагання хабара.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 368 КК України та з застосуванням ст. 69 КК України призначити покарання в виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 368; ч. 3 ст. 368; ч. 1 ст. 366 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання в виді позбавлення волі на 5 (п'ять) років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.