розглянула у судовому засіданні в м. Києві 10 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Миколаївської області на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2012 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2

Вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2012 року,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

- 08.04.2009 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік,

постановою Очаківського міськрайонного суду від 29.09.2009 року іспитовий строк скасовано, засудженого відправлено для відбування покарання, у звільненого 16.10.2010 року за відбуттям строку покарання.

- 16.02.2012 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки,

за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2012 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на підставі ст. 76 КК України обов'язків у період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

- 23.12.2010 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.1 ст. 185 КК України на 120 годин громадських робіт, відбув покарання 12 травня 2011 року.

- 16.02.2012 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185, КК України (2341-14) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки,

за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2012 року та остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на підставі ст. 76 КК України обов'язків у період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_5, судове рішення щодо яких не оскаржується.

Вирішено питання щодо речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони протягом 08-17 грудня 2011 року особисто та за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в різному складі на території м. Очакова Миколаївської області повторно, шляхом проникнення у сховище та вільного доступу на території домоволодіння, вчинили ряд крадіжок майна, яке належало потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 1410 грн.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Прокурор у касаційній скарзі просить постановлений щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирок місцевого суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Стверджує, що призначене засудженим покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки не враховано тієї обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як судимі особи протягом тривалого часу вчиняли нові злочини.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості та кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не заперечується.

Доводи прокурора про визнання призначеного покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із застосуванням ст. 75 КК України таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок м'якості, слід визнати обґрунтованими.

Висновок суду про звільнення засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від покарання з випробуванням не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному належить врахувати не лише окремі дані про особу засудженого, на які суд послався у вироку, а й ступінь тяжкості вчиненого злочину та конкретні обставини справи.

За матеріалами справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час вчинення інкримінованих злочинів були судимі за вчинення умисних злочинів. При цьому ОСОБА_2 був засуджений за корисливий злочин, а ОСОБА_1 за злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів (а.с.157-162, 168-172).

Призначені покарання за попередні злочини не досягли мети виправлення засуджених та запобігання вчинення ними нових злочинів, що передбачено ст. 50 КК України.

Протягом чотирьох місяців 2011 року засуджені, діючи з корисливою метою, за попередньою змовою групою осіб у різних складах вчиняли крадіжки, за які засуджені попереднім вироком.

Приймаючи рішення про звільнення засуджених від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не обґрунтував свого висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання, і фактично послався на єдину обставину яка пом'якшує покарання - щире каяття.

Таким чином суд не дав належної оцінки рецидиву злочинів, числу злочинних посягань.

Характер та ступінь тяжкості злочину, негативні дані про особу засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не давали достатніх підстав для висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України через його м'якість не є необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів.

Виходячи з наведеного, на підставі п. 3 ч.1 ст. 398 КПК України вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде встановлено винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів, у встановленому обсязі то призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати необґрунтованим.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394-396, КПК України (1001-05) 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України (4651-17) , колегія суддів,

касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області задовольнити. Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.