головуючого Слинька С.С.,суддів Крижановського В. Я., Наставного В. В., за участю прокурора Сорокіної О. А.,захисника ОСОБА_5,розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2012 року.

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 23 травня 2012 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 14 червня 2011 року після 13-ї години, точного часу встановити не виявилось можливим, на ґанку під'їзду АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, умисно двічі вдарив металевим прутом по обличчю

ОСОБА_7, завдавши останньому тяжких тілесних ушкоджень за ознакою втрати працездатності більше, як на одну третину.

Вироком Апеляційного суду Полтавської області вказаний вирок в частині призначеного покарання скасовано, постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок суду апеляційної інстанції в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого та просить звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК України є правильними та у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а також про можливість застосування положень ст. 75 КК України, то вони є слушними та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів справи суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції інкримінованої засудженому статті, відкидаючи можливість застосування положень ст. 69 чи ст. 75 КК України, керувався лише тяжкістю вчиненого злочину та наслідками його вчинення для здоров'я потерпілого.

При цьому, суд не взяв до уваги та взагалі не надав значення конкретним обставинам справи та даним про особу засудженого, які свідчать про усвідомлення останнім протиправності свого діяння та можливість його виправлення без відбування покарання.

Зокрема, поза увагою апеляційного суду залишились дані про особу ОСОБА_6, а саме те, що він є особою похилого віку (злочин вчинив у віці 67 років), вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше ні в чому осудному помічений не був, позитивно характеризується за місцем проживання, має незадовільний стан здоров'я та страждає на ряд хронічних захворювань, нагороджений медаллю «За бойові заслуги» та 12-ма урядовими нагородами, частково відшкодував завдану потерпілому шкоду. При цьому, обставини, які б обтяжували покарання засудженого, відсутні.

З урахуванням усіх цих обставин у сукупності, колегія суддів вважає, що в даному випадку засуджений може бути виправлений без відбування покарання, що дає підстави для застосування ст. 75 КК України і звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, у місцях позбавлення волі засуджений буде позбавлений можливості відшкодувати завдану шкоду потерпілому у повному обсязі, про що правильно зазначено у його касаційній скарзі.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2012 року щодо ОСОБА_6 змінити. Застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на нього у відповідності до вимог ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.