розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 січня 2013 року справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції та потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2012 року щодо ОСОБА_6

Вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 24 грудня 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, в силу ст. 89 КК України (2341-14) такого, що не має судимості

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 44000 гривень та 150000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3500 гривень та 1500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто судові витрати, а також витрати на стаціонарне лікування потерпілих в закладах охорони здоров'я на користь місцевого бюджету м. Маріуполя та вирішено долю речових доказів по справі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2012 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено, застосовано до ОСОБА_6 ст. 75 КК України та звільнено його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. В решті вирок суду залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що він, за обставин, викладених у вироку, 30 липня 2006 року, керуючи автомобілем ВАЗ-2105, д.н.з. НОМЕР_1, порушивши п. п. 10.1, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , допустив зіткнення з мопедом «Ямаха», яким керував ОСОБА_5, в результаті чого останньому було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пасажиру мопеда ОСОБА_7 - тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що при призначенні засудженому покарання, поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин стосовно двох осіб, один з яких став інвалідом, не відшкодував заподіяну шкоду та тривалий час переховувався від органів слідства, а також позиція потерпілих, які наполягали на суворій мірі покарання. Вважає, що застосування апеляційним судом ст. 75 КК України до засудженого є неправильним застосуванням кримінального закону.

Потерпілий ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі також просить скасувати ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд з підстав неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи, аналогічні доводам касаційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що ухвалу апеляційного суду слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України та доведеність його вини у вчиненні інкримінованого злочину повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами та у касаційній скарзі не оспорюються.

Як видно зі справи, судові рішення по суті її розгляду неодноразово скасовувались судами вищих інстанцій, у тому числі, ухвалою Верховного Суду України від 09 квітня 2009 року, якою було скасовано вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 червня 2008 року і справу направлено на новий судовий розгляд з підстав неправильного застосування кримінального закону в частині звільнення засудженого від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 24 грудня 2011 року, постановленим в результаті останнього судового розгляду справи, ОСОБА_6 було призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Апеляційний суд, змінюючи зазначений вирок суду та приймаючи рішення про застосування ст. 75 КК України до засудженого щодо призначеного йому основного покарання, в оскаржуваній ухвалі, постановленій за результатами перегляду вироку районного суду за апеляцією захисника засудженого, в якій ставилося питання про суворість призначеного ОСОБА_6 покарання та необхідність, на думку захисника, звільнення від його відбування з випробуванням, вказав, що враховуючи підстави скасування вироку суду першої інстанції Верховним Судом України та положень ст. 400 КПК України, а також того, що обвинувачений не вчинив більш тяжкого злочину і об'єм обвинувачення при подальшому розгляді справи не збільшився, покарання засудженому не може бути збільшено.

З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає, що апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про необхідність звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 400 КПК України посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин при новому розгляді справи судом першої інстанції або апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин за скаргою прокурора або потерпілого чи його представника, а також коли при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог кримінального закону при призначенні покарання засудженому ОСОБА_6 та застосуванні до нього ст. 75 КК України і справу було розглянуто у відповідності із вимогами кримінально-процесуального закону, тому підстав, передбачених ст. 398 КПК України для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 Кримінально - процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) та п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів,

касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2012 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.