Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів: Орлової С.О., Квасневської Н.Д.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

засудженої ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 14 червня 2012 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше судиму:

1 червня 2011 року Чернігівським районним судом

Чернігівської області за ч. 2 ст. 307; ч. 2 ст. 309 КК України,

з застосуванням ст. 75 КК України, на 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 1 червня 2011 року й остаточно призначено покарання в виді позбавлення волі на 5 років 3 місяці.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якої не оскаржуються.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду 7 серпня 2011 року в період приблизно з 2 до 4 год. ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2 таємно викрала майно, що належало ОСОБА_3, загальною вартістю 9 020 грн.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень і закриття провадження у справі, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону і неправильне застосування кримінального закону. При стверджує, що не вступала в попередню змову з ОСОБА_2 на вчинення крадіжки, не мала на це умислу, а лише допомагала виносити речі ОСОБА_2, вважаючи, що вони належали останній.

Заслухавши доповідь суді, пояснення засудженої ОСОБА_1 на підтримання касаційної скарги, прокурора, котрий просив залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 367- 369 КПК України доводи щодо однобічності або неповноти дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є предметом перевірки апеляційного суду, який згідно зі ст. 366 КПК України має право на скасування вироку суду з зазначених підстав.

Як убачається з матеріалів справи, доводи ОСОБА_1 про відсутність у неї умислу на вчинення крадіжки були ретельно перевірені апеляційним судом, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у справі доказам. При цьому суд апеляційної інстанції дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи, викладені в апеляції засудженої на вирок місцевого суду, на кожний із них дав вичерпну і переконливу відповідь та прийняв обґрунтоване рішення про залишення апеляції без задоволення.

Погоджуючись із рішенням місцевого суду, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що винуватість засудженої у вчиненні злочину підтверджено показаннями на досудовому слідстві і в судовому засіданні ОСОБА_2 про скоєння нею крадіжки разом із ОСОБА_1, з якою вони узгоджено шукали в квартирі майно, попередньо не обумовлюючи його перелік, та кожна заволоділа певними речами, які разом винесли з квартири, а в подальшому частину викраденого ОСОБА_2 віддала ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 184-185).

Такі свідчення повністю узгоджувалися з: показаннями ОСОБА_1 під час досудового слідства про вчинення ними з ОСОБА_2 крадіжки з квартири ОСОБА_4 за попередньою змовою, якої фактично досягли після того, як ОСОБА_2 почала шукати майно і продемонструвала викрадений мобільний телефон; при цьому ОСОБА_1 підтверджувала особисте викрадення окремих речей, конкретизуючи їх ідентифікаційні ознаки (т. 1, а. с. 16-17, 52-54); свідченнями ОСОБА_1 у ході відтворення обстановки і обставин події, в яких вона підтверджувала, що спостерігала за діями ОСОБА_2, усвідомлюючи, що та вчиняє крадіжку, й допомагала виносити викрадене з квартири (т. 1, а. с. 99-101); оголошеними судом на підставі ст. 306 КПК України показаннями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які були понятими при відтворенні обстановки і обставин події з ОСОБА_1, про обставини проведення цієї слідчої дії (т. 1, а. с. 104, 105, т. 2, а. с. 190, 191); оголошеними судом на підставі ст. 306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_4 про розпивання ним у своїй квартирі спиртних напоїв із ОСОБА_1 та ОСОБА_2, після чого він заснув, а наступного дня виявив зникнення майна, що належало його матері (т. 1, а. с. 98, т. 2, а. с. 190); свідченнями потерпілої ОСОБА_3 про викрадення з квартири тих самих речей, які вказували засуджені як предмет крадіжки та які було вилучено в ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 187-188); даними, що містяться в протоколах огляду місця події, огляду й вилучення, явці з повинною ОСОБА_2, та іншими доказами у справі (т. 1, а. с. 12-15, 21).

Твердження ОСОБА_1 про обмову її з боку ОСОБА_2 були ретельно перевірені судами й не знайшли свого підтвердження. Будь-яких даних про неприязні стосунки між засудженими, або інших обставин, які давали би ОСОБА_2 підстави обмовляти ОСОБА_1, у справі не встановлено. Не називала таких конкретних обставин і сама ОСОБА_1 Натомість, показання ОСОБА_2 були логічними, послідовними, повністю узгоджувалися з іншими доказами й будь-яких сумнівів у своїй достовірності не викликали.

Доводи засудженої про те, що свої первинні свідчення вона дала внаслідок застосування недозволених методів слідства, є неспроможними. Як убачається з матеріалів справи, протягом усього часу досудового й судового слідства ОСОБА_1 жодного разу не вказувала про застосування таких методів та зі скаргами на дії посадових осіб органів дізнання і досудового слідства не зверталася. Навпаки, в судовому засідання ОСОБА_1 у присутності захисника заперечувала фізичний і психологічний тиск з боку працівників міліції, вказуючи лише, що на досудовому слідстві давала показання про свою участь у крадіжці на прохання ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 187).

Разом із тим, твердження ОСОБА_1 про те, що вона не була обізнана про вчинення ОСОБА_2 крадіжки та вважала, що остання раніше співмешкала з ОСОБА_4 і забирала з його квартири власні речі, належним чином перевірені судами й обґрунтовано спростовані сукупністю наведених вище доказів.

Зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час досудового слідства, а ОСОБА_2 і в судовому засіданні, послідовно стверджували, що обидві засуджені раніше не були знайомі з ОСОБА_4 й випадково познайомилися безпосередньо перед вчиненням злочину. Сама ОСОБА_2 жодного разу не вказувала про спільне проживання з ним у минулому й залишення в його квартирі своїх речей, хоча в разі наявності такої обставини була б зацікавлена її повідомити. З показань у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_3 вбачалося, що після крадіжки вона довідалася від ОСОБА_4 про розпивання ним спиртних напоїв з двома раніше невідомими дівчатами. ОСОБА_3, яка постійно проживала разом із ОСОБА_4, жодного разу не називала прізвище або ім'я ОСОБА_2 й нічого не вказувала про знайомство їх сім'ї з нею, а цивільний позов, навпаки, спочатку пред'являла лише до ОСОБА_1

Наведені обставини у своїй сукупності давали підстави для висновку, що ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_3 раніше не були знайомі з ОСОБА_2, а показання ОСОБА_1 у цій частині були обраною позицією захисту з метою уникнення відповідальності за фактично вчинене.

Викладені у скарзі доводи про недоведеність попередньої змови ОСОБА_1 із ОСОБА_2 на вчинення крадіжки, невстановлення часу досягнення такої змови й відведених кожній із засуджених ролей не ґрунтуються на матеріалах справи й вимогах кримінального закону. Як встановлено сукупністю досліджених судом доказів, така домовленість фактично була досягнута безпосередньо перед вчиненням злочину у формі конклюдентних дій обох засуджених, з яких ОСОБА_2 розпочала пошук майна й заволоділа окремими речами, ОСОБА_1 до неї приєдналася, і в подальшому обидві діяли спільно й узгоджено аж до настання можливості розпоряджатися викраденим. Такі злочинні дії відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України визнаються вчиненими за попередньою змовою групою осіб. Для кваліфікації за цією ознакою, на відміну від більш складних форм співучасті, чіткий розподіл функцій між учасниками не є обов'язковим.

Виходячи з наведеного, дії ОСОБА_1, які виразились у таємному викрадені чужого майна за попередньою змовою групою осіб, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України.

Вирішення судами питання про призначення засудженій покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

При цьому суд урахував ступінь тяжкості скоєного злочину, особу ОСОБА_1, яка раніше судима, за місцем проживання характеризується формально позитивно, перебуває на обліку в лікаря нарколога з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психостимуляторів і канабіноїдів. Синдром залежності», на обліку в лікаря психіатра не перебуває.

Обставин, які би пом'якшували покарання, у справі не встановлено, а як обставину, що обтяжує покарання, враховано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи викладене, а також скоєння засудженою нового умисного злочину в період іспитового строку через 2 місяці після постановлення попереднього вироку, призначене ОСОБА_1 покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів.

Порушень кримінально-процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 14 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.