розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 січня 2013 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2011 року.

Із матеріалів, які надійшли з суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_5, звернулась до суду зі скаргою, в порядку ст. 236 КПК України, на бездіяльність посадових осіб прокуратури Одеської області при розгляді її заяв від 13.10.2010 року, 25.10.2010 року, 10.11.2010 року та 26.11.2010 року, в яких вона просила порушити кримінальну справу стосовно посадових осіб прокуратури Одеської області, прокуратури Березівського району Одеської області, Березівського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, судді Березівського району Одеської області за нанесення шкоди її здоров'ю та вказувала про необхідність проведення експертизи щодо визначення ступеня тяжкості такої шкоди.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2010 року відмовлено у відкритті провадження з розгляду скарги ОСОБА_5 на бездіяльність посадових осіб прокуратури Одеської області та направлено копію даної скарги прокурору Одеської області для розгляду в порядку ст. 97 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року).

Не погодившись, ОСОБА_5 подала апеляцію на зазначену постанову районного суду, однак ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2011 року було відмовлено в прийнятті її до розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що зазначені судові рішення є незаконними, необґрунтованими та несправедливими, оскільки, на її думку, вони суперечать вимогам ст. 55 Конституції України. Стверджує, що суд першої інстанції не мотивував належним чином прийнятого рішення, а апеляційний суд, не перевіривши доводів її апеляції, неправомірно відмовив у її прийнятті.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що судові рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В оскаржуваній постанові, суд першої інстанції послався на те, що до суду можуть бути оскаржені лише дії прокурора, а не його бездіяльність та, крім того, скарги на дії прокурора розглядаються судом при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті. Однак, зазначені висновки суду колегія суддів вважає передчасними та такими, що суперечать рішенню Конституційного суду України від 14. 12. 2011 року № 19-рп/2011 (v019p710-11) відповідно до якого, конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року (4651-17) ) в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року), частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати в кримінальному судочинстві.

Крім того, відмовляючи у відкритті провадження з розгляду скарги ОСОБА_5 на бездіяльність посадових осіб прокуратури Одеської області, суд у своєму рішенні послався на ст. 236 КПК України. Між тим, зазначена стаття не передбачає прийняття судом такого процесуального рішення.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на положення ст. 55 Конституції України, колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувавши все вищезазначене, розглянути скаргу по суті та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394- 398 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) та п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів,

касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2011 року скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.