Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 січня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 червня 2011 року.

Вироком Кіровського міського суду Донецької області від 28 березня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України,

раніше не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

Ухвалою Донецької області від 10 червня 2011 року вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_5 покарання змінено та на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки. Покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України. Врешті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винною в тому, що вона 29 грудня 2010 року приблизно в 11 годин 55 хвилин, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, не маючи спеціального дозволу на придбання, зберігання, перевезення та збут особливо небезпечних психотропних речовин, незаконно, безоплатно, придбала у невстановленої слідством особи, особливо небезпечну психотропну речовину - кустарно виготовлений препарат з ефедрину, псевдоефедрину або препаратів їх містять масою 1,51 гр, який знаходився в медичному ін'єкційному шприці, який вона мала намір передати в Кіровську виправну колонію № 33, розташовану за адресою: Донецька область, місто Кіровське, вулиця Дзержинського, 1 своєму чоловікові - засудженому ОСОБА_6

З цією метою засуджена 4 січня 2011 року в період часу з 8 години до 9 годин, знаходячись за місцем свого проживання засуджена деформувала медичний шприц з психотропною речовиною для зручності зберігання, обернула його в поліетилен і обмотала його липкою стрічкою скотч, після чого помістила медичний шприц з особливо небезпечним психотропною речовиною у всередину каблука свого чобота. У той же день, 4 січня 2011 року, приблизно о 10 годині, засуджена приїхала до Кіровської виправної колонії № 33 на тривале побачення до свого чоловіка - засудженого ОСОБА_6, де при огляді засудженої, працівниками КВК № 33 всередині каблука правого чобота був виявлений ін'єкційний шприц, з особливо небезпечною психотропною речовиною - кустарно виготовленим препаратом з ефедрину, псевдоефедрину або препаратів їх містять масою 1,51 гр.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій та обґрунтованості засудження ОСОБА_5, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував кримінальний закон – ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник засудженої просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора, без задоволення, як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Доведеність винності та правильність кваліфікації дій засудженої за ч. 2 ст. 307 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про м’якість призначеного засудженій покарання, у зв’язку з необґрунтованим звільненням її на підставі ст. 75 КК України від відбуття призначеного покарання з випробуванням, то вони є непереконливими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, конкретні обставини справи, дані про її особу, зокрема, те, що вона позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, повністю визнала вину, щиросердно розкаялася, має на утриманні малолітню доньку та бабусю, а також її поведінку після вчинення злочину.

Враховуючи викладене, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, що засуджена ОСОБА_5, перебуваючи на підписці про невиїзд, ніяких протиправних дій не вчиняла, від слідства й суду не ухилялась, висновок суду апеляційної інстанції про можливість звільнення засудженої на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.

Наведені у касаційній скарзі доводи щодо м’якості призначеного ОСОБА_5 покарання не є достатніми для визнання неможливим виправлення засуджено без відбування покарання.

Таким чином, вважати призначене ОСОБА_5 покарання несправедливим внаслідок його м’якості, про що йдеться у касаційній скарзі, немає підстав. Обране покарання і рішення суду про звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням слід визнати таким, яке є необхідним для її виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 червня 2011 року щодо ОСОБА_5 без зміни.