розглянула в судовому засіданні 29 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанцій, на вирок Московського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2011 року.

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2011 року засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості на підставі ст. 89 КК України,

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців без конфіскації майна.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2011 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок районного суду без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, незаконно з метою збуту придбав, перевіз і виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, а також збув його при наступних обставинах.

20 червня 2010 року ОСОБА_1 у с. Шарівка Богодухівського району Харківської області зірвав листя дикоростучої коноплі, яку перевіз у м. Харків, де за місцем роботи у майстерні по АДРЕСА_1 висушив її на електричній печі і подрібнив, виготовивши таким чином наркотичний засіб – канабіс, який розфасував у два кульки та зберігав за зазначеною адресою.

21 червня 2010 року о 13 годині в районі вул. Іскринської, 33 у м. Харкові ОСОБА_1 збув за 50 грн наркотичний засіб масою 2,7505 грама громадянці ОСОБА_2

При затриманні о 14 годині у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено кульок із канабісом масою 7,0723 грама та залишки такого ж наркотичного засобу масою 0,1266 грама, які він зберігав з метою збуту.

О 20 годині за місцем роботи ОСОБА_1 був вилучений наркотичний засіб - канабіс масою 5,2910 грамів, який він зберігав з метою збуту.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості, та направлення справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд дійшов неправильного висновку про можливість застосування до засудженого ст. 69 КК України, оскільки злочин, за який його засуджено відноситься до категорії тяжких, ОСОБА_1 вчинив злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів з корисливих мотивів. Крім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 377, 378 КПК України, оскільки апеляційним судом належним чином не перевірені доводи прокурора, наведені в апеляції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, і прокурор у касаційній скарзі його не оспорює.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок м’якості, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, які пом’якшують покарання та дані про особу засудженого, а саме, що він має пенсійний вік, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, як під час досудового слідства так і в суді визнав вину у вчиненні злочину та щиро розкаявся, активно сприяв його розкриттю.

Не можуть обтяжувати вину скоєння злочину дані про те, що ОСОБА_1 вчинив злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та з корисливих мотивів, на які є посилання у скарзі. Оскільки перша обставина відноситься до об’єктивної сторони злочину, а інша – не є обставиною, передбаченою ст. 67 КК України.

З урахуванням ряду обставин справи, тяжкості злочину, даних про особу ОСОБА_1, обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину суд, належним чином умотивувавши своє рішення, призначив засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. ст. 377, 378 КПК України є безпідставними, оскільки апеляційний суд, переглянувши дану кримінальну справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора, виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а призначене покарання таким, що відповідає вимогам ст.ст. 65, 69 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанцій, залишити без задоволення, а вирок Московського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.