розглянула в судовому засіданні 26 січня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 30 серпня 2011 року.

Вироком Ленінського районного суду міста Севастополя від 11травня 2011 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

раніше судимого: 26.04.2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого 2.02.2007 року по відбуванню строку покарання,

- за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 2 роки обмеження волі.

Вироком Апеляційного суду м. Севастополя від 30 серпня 2011 року вирок суду першої інстанції скасовано у частині призначеного ОСОБА_1 покарання, та призначено засудженому за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 24 липня 2010 року о 10 год. 30 хв., пошкодивши навісний замок, проник до приміщення гаража, розташованого за адресою АДРЕСА_1, звідки повторно таємно викрав шість будівельних стійок, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 840 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу, думку прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів уважає, що касаційна засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини, а також правильність кваліфікації дій засудженим ОСОБА_1 у касаційній скарзі не оспорюються.

Зі змісту вироку апеляційного суду видно, що суд, дійшовши висновку про необхідність задоволення апеляції прокурора та скасовуючи вирок суду першої інстанції у частині призначеного покарання, не мотивував належним чином свого рішення, не зазначив обставин, за яких дійшов висновку про необгрунтованість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України.

В той же час, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину та намагався усунути наслідки, вказавши місце збуту вкраденого майна, внаслідок чого воно було повністю повернуте потерпілій. Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні першої інстанції просила суд не позбавляти волі ОСОБА_1, у суді апеляційної інстанції висловила свою думку про суворість покарання, призначеного вироком суду першої інстанції.

З урахуванням наведених обставин, а також беручи до уваги, що ОСОБА_1 характеризується посередньо, раніше судимий, на обліку в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, щиро розкаявся, з’явився з повинною, повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, колегія судів прийшла до висновку про обгрунтованість доводів засудженого щодо суворості покарання, призначеного йому апеляційним судом, та про можливість призначення ОСОБА_1 більш м’якого покарання, ніж передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України.

На підставі п. 3, ч. 1 ст. 398 КПК України, у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає зміні в частині призначення покарання.

Керуючись ст.ст. 394 - 396, КПК України (1001-05) , колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду міста Севастополя від 30 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити, вважати його засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.