розглянула у судовому засіданні 26 січня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_3 та першого заступника прокурора Черкаської області на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Лисянського районного суду Черкаської області від 3 лютого 2011 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

• - за ч. 1 ст. 296 КК України до штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

• - за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 8 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 квітня 2011 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 16 березня 2008 року приблизно о 2_годині 30 хвилин, біля приміщення районного будинку культури на вул. Комсомольській, 1 у м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки, моралі та добропорядності, проявляючи особливу зухвалість, підійшов до ОСОБА_4, з яким вчинив сварку, після чого безпричинно, умисно, з метою настання тяжких наслідків, наніс один удар кулаком правої руки у життєво важливий орган потерпілого - в нижню частину обличчя, внаслідок чого ОСОБА_4 упав спиною на бетонне покриття, вдарившись потиличною частиною голови об бетонну поверхню, та втратив свідомість, отримавши тілесні ушкодження у виді перелому черепа та забою головного мозку, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

Судові рішення щодо ОСОБА_1 оскаржені в касаційному порядку захисником засудженого ОСОБА_3 та першим заступником прокурора Черкаської області.

Захисник у своїй касаційній скарзі порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Посилається на неповноту судового слідства, внаслідок чого судом неправильно встановлено умисел ОСОБА_1, який вчинив злочин не з хуліганських мотивів, а з необережності, на ґрунті особистих неприязних стосунків із потерпілим. Вважає, що дії засудженого необхідно перекваліфікувати з ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 119 КК України. Крім того, захисник звертає увагу на те, що судом неправильно визначено дату початку відбування покарання.

Прокурор у касаційній скарзі порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні засудженому покарання. Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що злочин вчинено ОСОБА_1 у неповнолітньому віці, тому призначив йому покарання, що перевищує 7 років позбавлення волі, чим порушив вимоги ст. 102 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області та вважала, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню, думку засудженого, який підтримав касаційну скаргу захисника, міркування потерпілого, який просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, касаційну скаргу захисника задовольнити частково, а судові рішення щодо ОСОБА_1 – змінити з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства, поєднаного із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть ОСОБА_4, за викладених у вироку обставин, є обґрунтованим і підтверджується зібраними по справі доказами яким суд дав належну оцінку.

З протоколу судового засідання вбачається, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, тому доводи захисника щодо неповноти судового слідства є безпідставними. Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Перевіркою матеріалів справи не встановлено таких обставин, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив вбивство ОСОБА_4 з необережності на ґрунті неприязних стосунків. Зокрема, як убачається з показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, до події злочину засуджений та потерпілий не були знайомі, будь-якого конфлікту, на підставі якого виникли б неприязні стосунки, між ними не було.

Доводи щодо відсутності у ОСОБА_1 умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень є безпідставними, оскільки спростовуються показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8, з яких убачається, що засуджений після нанесення удару потерпілому в голову, не лише не надав йому допомоги, а, проявляючи жорстокість та зухвалість, висловив жаль з приводу того, що слабо вдарив його, а слід було б вдарити так, щоб з рота пішла піна. На думку колегії суддів, така поведінка ОСОБА_1 свідчать про те, що він свідомо допускав можливість настання внаслідок його дій таких наслідків, які наступили.

Доводи у касаційній скарзі про те, що дії засудженого необхідно перекваліфікувати на ст. 119 КК України, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд обґрунтував належним чином, навівши в ухвалі доводи на спростування апеляції.

Таким чином, суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 121 КК України.

Покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України відповідає вимогам закону, призначене з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, воно є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів. У той же час, призначене засудженому покарання за ч. 2 ст. 121 КК України суперечить вимогам ч. 3 ст. 102 КК України, оскільки за тяжкий злочин, вчинений у неповнолітньому віці, йому не можна призначити покарання більше 7 років позбавлення волі.

Незарахування судом строку перебування засудженого під вартою, про що йдеться у касаційній скарзі захисника, не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке було б безумовною підставою для скасування вироку в касаційному порядку. Відповідно до вимог ст. 409 КПК України, питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.

За таких обставин у зв’язку з неправильним застосування кримінального закону, на підставі ч.1 ст. 398 КК України, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Черкаської області задовольнити, касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 3 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити: знизити покарання за ч. 2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 296 КК України до штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі; на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на 7 років.