розглянула у судовому засіданні 26 січня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Зарічного районного суду міста Суми від 18 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11 серпня 2011 року.

Вироком Зарічного районного суду міста Суми від 18 травня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 18жовтня 2005 року Зарічним районним судом міста Суми за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ст. 389, ст. 70, ст. 71 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 8 вересня 2009 року умовно-достроково звільненого 15 вересня 2009 року на 1рік 3 місяці 7 днів,

визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.

Також за цим вироком засуджена ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік. Вирок суду щодо ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржено.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку суду, 14вересня 2010 року приблизно о 1 годині ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, проникли до сараю домоволодіння АДРЕСА_1, звідки викрали 7 кролів, загальною вартістю 840грн. і козу, вартістю 560 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 1400 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 11 серпня 2011 року вирок щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перевірку постановлених щодо нього судових рішень у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Зазначає, що досудове та судове слідство проведено однобічно та упереджено. Його первинні показання по справі отримані із застосуванням до нього недозволених методів слідства. Крім того, судом помилково кваліфіковано його дії за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки матеріали кримінальної справи не містять доказів на підтвердження висновку суду про його проникнення до закритого приміщення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Сингаївської А.О., яка просила відмовити засудженому в задоволенні касаційної скарги і судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки належного потерпілому ОСОБА_3 майна на загальну суму 1400 грн., групою осіб із проникненням у приміщення, та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, в тому числі показаннях потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Також винуватість підтверджується: протоколом відтворення обстановки та обставин подій з участю ОСОБА_3; протоколами відтворення обстановки та обставин подій з участю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 під час якої останній показав де і як вони з ОСОБА_2 скоїли крадіжку кролів і кози з подвіря ОСОБА_3 та дав показання аналогічні тим, які він давав в якості підозрюваного і обвинуваченого; висновком товарознавчої експертизи відповідно до якого загальна вартість викрадених у потерпілого ОСОБА_3 домашніх тварин становить 1400 грн.

Посилання в касаційній скарзі засудженого на необхідність перекваліфікації його дій з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК України у звязку з відсутністю в його діях кваліфікуючих ознак частини 3 зазначеної статті є необґрунтованою та спростовується матеріалами кримінальної справи.

Суди як першої так й апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи засудженого ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у його касаційній скарзі, про неповноту та упередженість досудового і судового слідства, правильність кваліфікації його дій. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів ОСОБА_1 безпідставними, направленими на уникнення відповідальності за скоєне, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги засудженого про те, що його первинні показання по справі отримані із застосуванням до нього недозволених методів слідства колегією суддів не сприймаються, оскільки ці доводи були предметом прокурорської перевірки, ретельно перевірялися судом і свого підтвердження не знайшли.

Перевіряючи відповідність призначеного покарання особі засудженого та тяжкості скоєного ним злочину, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Так, ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин, раніше неодноразово судимий, скоїв злочин у період умовно-дострокового звільнення. Як помякшуючу обставину, суд визнав добровільне відшкодування потерпілому завданих збитків, як обтяжуючу обставину вчинення злочину в стані алкогольного спяніння. З цих підстав колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі. Призначене покарання є необхідним та достатнім для попередження скоєння засудженим нових злочинів.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок по справі не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

вирок Зарічного районного суду міста Суми від 18 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу без задоволення.