розглянула у судовому засіданні 26 січня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 31 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 серпня 2011 року.

Вироком Київського районного суду м. Сімферополь від 31 травня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Також, вироком суду вирішене питання щодо заявленого цивільного позову по справі.

За обставин встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні шахрайства і його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, та за ч. 3 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене у великих розмірах.

Так, за період часу з вересня 2009 року по 31 грудня 2009 року ОСОБА_2 шляхом шахрайства заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 113050 грн.

В період часу з вересня 2009 року по листопада 2009 року ОСОБА_2 шляхом шахрайства заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 26000 грн.

З жовтня 2009 року по вересень 2010 року ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 25000 грн.

В невстановлений слідством період часу ОСОБА_2 шляхом шахрайства заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 1000 грн., потерпілого ОСОБА_7, на загальну суму 3600грн., потерпілого ОСОБА_8, на загальну суму 650 грн., потерпілої ОСОБА_9, на загальну суму 12000грн., потерпілого ОСОБА_10 на загальну суму 4100 грн., потерпілого ОСОБА_11 на загальну суму 850 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 серпня 2011 року вирок Київського районного суду міста Сімферополя від 31 травня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишений без зміни.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень в частині призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання. Просить на підставі вимог ст. 75 КК України звільнити його підзахисного від відбування покарання з іспитовим строком. Вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про можливість виправлення засудженого тільки в ізоляції його від суспільства такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи. Зазначає, що судами належним чином не були враховані обставини, які помякшують покарання: визнання засудженим своєї вини та щире каяття у скоєному, відшкодування завданої шкоди, наявність на утриманні малолітньої дитини та позитивна характеристики за місцем мешкання ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника та залишити оскаржувані судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено і кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, є правильними ґрунтуються на сукупності доказів зібраних у справі і в касаційній скарзі не оскаржуються.

Що стосується покарання призначеного ОСОБА_2 яке, на думку захисника, є суворим і не відповідає вимогам закону, то з цими доводами погодитися не можна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Із матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_2, в повній мірі врахував тяжкість та обставини вчинених ним злочинів, ступінь їх суспільної небезпеки та дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні неповнолітню дитину. До обставин, що помякшують вину засудженого, суд правомірно відніс його щире каяття у скоєному, повне визнання ним своєї вини, та часткове відшкодування потерпілим заподіяної його злочинними діями матеріальної шкоди. Обставин, що обтяжують покарання засудженого слідством не встановлено. З урахуванням зазначеного, суд за сукупністю злочинів призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 190 КК України у виді 3-х років позбавлення волі і мотивовано обґрунтував свій висновок про необхідність його відбування ОСОБА_2 в місцях ізоляції від суспільства. Таке покарання є необхідним для виправлення засудженого та попередження скоєння ним нових злочинів. З даним висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для застосування до засудженого вимог ст. ст. 69, 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, належним чином вмотивованими.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Даних, які б свідчили про те, що у кримінальній справі неправильно застосовано кримінальний закон, або істотно порушено кримінально-процесуальний закон, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 31 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 серпня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.