Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Пойди М.Ф, суддів Крижановського В.Я ., Мороза М.А. за участю прокурора Міщенко Т.М. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26січня 2012року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28вересня 2010року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21квітня 2011року

Зазначеним вироком

ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1

громадянина України,

не судимого

засуджено за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді

позбавлення волі строком на 9 років.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.

Як встановив суд, 13 грудня 2009 року, близько 15 год., ОСОБА_5 спільно зі своїми батьками перебували в квартирі АДРЕСА_1, де його сестра - ОСОБА_6 святкувала свій день народження.

До них завітали раніше не знайомі засудженому ОСОБА_7 та ОСОБА_8. В ході святкування і розпиття спиртного ОСОБА_8 та ОСОБА_5 почали приділяти знаки уваги ОСОБА_7, що послужило причиною сварки між ними.

Для з'ясування відносин ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_8 вийти на кухню, де вони продовжили з'ясування стосунків, ображаючи один одного нецензурними словами, в процесі чого їх конфлікт переріс в обопільну бійку, в ході якої у ОСОБА_5 виник умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_8.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 взяв зі столу кухонний ніж і умисно, з метою заподіяння смерті ОСОБА_8, завдав ним два удари в область грудної клітини потерпілого, заподіявши йому два проникаючих колото-різаних поранення грудей з пошкодженням серця та правої легені.

Смерть ОСОБА_8 наступила на місці скоєння злочину від гострої крововтрати внаслідок ушкодження серця та правої легені.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі його права на захист, неправильного застосування кримінального закону, вказуючи, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 він заподіяв при перевищенні меж необхідної оборони, захищаючись від насильницьких дій потерпілого, який став ініціатором конфлікту, та не мав умислу на вбивство, просить судові рішення скасувати, перекваліфікувати його дії з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, помякшити покарання, застосувавши до нього ст. 69 КК України з урахуванням позитивної характеристики та наявності помякшуючих обставин.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив касаційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Засуджений ОСОБА_5 як на досудовому слідстві, так і в судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанції не заперечував факт нанесення удару ножем ОСОБА_8, від якого настала смерть останнього. Проте в судовому засіданні засуджений пояснював, що наніс удар, захищаючись від ОСОБА_8, який ударив його в потилицю, потім головою об стіну та захватив ззаду за шию і став душити. Однак суд визнав достовірними показання ОСОБА_5, які той давав під час досудового слідства. На досудовому слідстві засуджений пояснював, що він запропонував ОСОБА_8 вийти на кухню, де між ними виникла бійка, під час якої він схопив ніж і наніс ним два удари у груди ОСОБА_8 Висновок суду про достовірність показань, які ОСОБА_5 давав під час досудового слідства є обґрунтованим, оскільки ці показання відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з іншими доказами. Зокрема, показання засудженого під час відтворення обстановки та обставин події про обставини та механізм спричинення тілесних ушкоджень узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 про характер та механізм нанесення тілесних ушкоджень. В той же час показання ОСОБА_5 про те, що удар ножем у ліву частину грудної клітини ОСОБА_8 він наніс, коли той душив його ззаду за шию, які засуджений давав під час відтворення обстановки та обставин події, проведеного за судовим дорученням, не узгоджуються з висновком додаткової судово-медичної експертизи (т.2 а.с.96-98).

У зазначеному висновку вказано, що характер поранення на лівій половині грудної клітини трупа ОСОБА_8 практично виключає можливість його спричинення при взаємоположенні потерпілого і підсудного, на яке посилається ОСОБА_5 під час відтворення обстановки та обставин події.

У касаційній скарзі засуджений ставить під сумнів достовірність показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, на які як на докази його вини суд послався у вироку. При цьому він зазначає, що ці свідки пояснили, що вони були присутні як поняті при відтворенні обстановки та обставин події з участю засудженого, але що відбулось на кухні, де проводилася слідча дія, вони не бачили, оскільки стояли в коридорі. Засуджений вибірково послався на показання свідків та спотворив їх. З протоколу судового засідання вбачається, що свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_5 все добровільно показував сам. Ніхто із присутніх ні словами, ні жестами не підказували йому, як і чим були нанесені удари. Заяв та зауважень засуджений не висловлював. За таких обставин суд обґрунтовано навів у вироку показання зазначених свідків як докази вини засудженого.

Неспроможними є доводи касаційної скарги засудженого про те, що його показання про захист від ОСОБА_8, який душив його за шию, підтверджуються висновком експертизи, згідно з яким у нього на голові і на шиї виявлені крововиливи. З висновку судово-медичної експертизи № 3699-с вбачається, що виявлені у ОСОБА_5 ушкодження на голові і шиї виникли у результаті прямої ударної дії тупого твердого предмета. Зазначений висновок виключає можливість спричинення виявлених у засудженого тілесних ушкоджень в результаті здавлення шиї, про що поясняв ОСОБА_5

Аналіз досліджених судом доказів свідчить про правильність висновку суду про вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України.

Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винності ОСОБА_5 органами досудового слідства та судами, колегія суддів не вбачає. Висновки суду ґрунтуються на допустимих і достатніх доказах.

Твердження ОСОБА_5 у касаційній скарзі про те, що під час досудового слідства було порушено його право на захист, оскільки допитували його без адвоката, є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, перед допитом засудженого в якості підозрюваного та обвинуваченого йому розяснялось право мати захисника, проте він відмовлявся від послуг захисника, про що власноручно писав у протоколах (т.1 а.с. 33,58).

Щодо доводів касаційної скарги про необхідність застосування до засудженого при призначенні покарання ст. 69 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання засудженому суд цих вимог дотримався, врахував ті помякшуючі покарання обставини, на які ОСОБА_5 посилається в касаційній скарзі, зокрема, вчинення злочину вперше, а також обтяжуючу вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ними нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28вересня 2010року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21квітня 2011року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.