Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Пойди М.Ф. суддів Крижановського В.Я., Орлової С.О. за участю прокурора Сорокіної О.А. захисника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26січня 2012року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 11листопада 2010року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17лютого 2011року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

таку, що судимості не мала,

засуджено за ч.2 ст. 121КК України на сім років позбавлення волі.

З ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 постановлено стягнути 7876грн. 18коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17лютого 2011року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватою в тому, що вона, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, 18лютого 2008року, приблизно о 16годині 30хвилин, знаходячись на кухні квартири АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, штовхнула ОСОБА_8, який впав на підлогу та вдарився головою об стіну, потім завдаючи удари взутими ногами по тулубу та голові потерпілого, а коли ОСОБА_8 перейшов у іншу кімнату й ліг на диван, сидячи на ньому зверху й знову завдаючи множинні удари взутими ногами по його голові, умисно заподіяла тяжкі тілесні ушкодження, від яких 26лютого 2008року у лікарні швидкої медичної допомоги потерпілий помер.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту досудового та судового слідства, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону при проведенні досудового та судового слідства, що вплинуло на правильність судового рішення, просить скасувати судові рішення, а справу направити на нове розслідування. Мотивуючи скаргу, захисник зазначає, що судом при повторному розгляді справи порушено вимоги КПК України (1001-05) щодо обовязковості вказівок суду, після проведення додаткового розслідування, також порушено вимоги ст. 254КПК України щодо обовязковості вручення копії обвинувального висновку.

Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав касаційну скаргу, прокурора, який просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність вини засудженої ОСОБА_6 у спричиненні ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останнього, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються сукупністю зібраних та належно оцінених доказів.

Так, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які були очевидцями вчинення злочину, детально розповіли про обставини спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень засудженою ОСОБА_6 Свідок ОСОБА_9 при відтворенні обстановки та обставин події на місці показала, як засуджена наносила удари ОСОБА_8 Механізм спричинення тілесних ушкодження та їх локалізація, які свідок ОСОБА_9 показала під час зазначеної слідчої дії, узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи, згідно з яким травма голови у ОСОБА_8 могла виникнути при обставинах, на які ОСОБА_9 посилалась при відтворенні обстановки та обставин події, яка мала місце 18 лютого 2008 року, а саме в результаті дій ОСОБА_6 відносно ОСОБА_8 У цьому висновку зазначено також, що травма голови у ОСОБА_8 не могла виникнути по версії, викладеній засудженою ОСОБА_6 при відтворенні обстановки та обставин події.

Доводи касаційної скарги захисника про неповноту досудового та судового слідства були предметом перевірки апеляційного суду і перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КПК України не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2008 року оперуповноваженим Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області ОСОБА_10 була проведена виїмка чобіт засудженої ОСОБА_6, в яких вона була взута під час вчинення злочину. Оскільки оперуповноважений ОСОБА_10 не входив у склад слідчо-оперативної групи та діяв не за дорученням слідчого, то захисник у касаційній скарзі вказує, що виїмка була проведена з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що суд не мав права посилатися як на докази на висновки судово-цитологічної експертизи, згідно з якими на правому чоботі ОСОБА_6 виявлені сліди крові, що могла належати ОСОБА_8 Проте допущене під час виїмки чобіт порушення кримінально-процесуального закону (1001-05) не є істотним та таким, що тягне за собою скасування судових рішень. Належність чобіт засудженій ОСОБА_6 не оспорюється. Після їх виїмки вони з дотриманням вимог ст. 79 КПК України були оглянуті та приєднані до справи (т.1, а.с.31-38). Судово-цитологічна експертиза була проведена також з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Тому суд обґрунтовано послався у вироку на її висновки як на доказ вини засудженої ОСОБА_6

Із протоколу судового засідання вбачається, що засуджена ОСОБА_6 копію обвинувального висновку отримала (т.2 а.с.137). Ні засуджена, ні її захисник зауважень на протокол судового засідання не подавали. Тому доводи касаційної скарги про невручення засудженій копії обвинувального висновку є безпідставними.

Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винності ОСОБА_6 органами досудового слідства та судами, колегія суддів не вбачає. Висновки суду ґрунтуються на допустимих і достатніх доказах.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання засудженій суди цих вимог дотрималися.

Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 11листопада 2010року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17лютого 2011року щодо ОСОБА_6 - залишити без зміни.