Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Сингаївської А.О.,

розглянула у судовому засіданні 26 січня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 8 червня 2011 року.

Вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 15березня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

визнано винною та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2роки та покладанням на неї обовязків, передбачених п. п. 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

Також, вироком суду вирішені питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку суду ОСОБА_1 влітку 2010 року на особистій присадибній ділянці зірвала головки самосіяного маку, висушила їх і зберігала з метою збуту за місцем свого проживання в АДРЕСА_1.

6 січня 2011 року, приблизно о 16 годині ОСОБА_1 в дворі домоволодіння за місцем проживання збула ОСОБА_2 73,2 г висушеної макової соломи, що є особливо небезпечним наркотичним засобом за 150грн. В цей же день о 17 годині за місцем проживання ОСОБА_1 працівник міліції виявили і вилучили гроші в сумі 150 грн., отримані за збут наркотичної речовини.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 8 червня 2011року вирок щодо засудженої ОСОБА_1 залишений без змін.

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженої, порушує питання про скасування вироку суду першої інтонації та ухвали апеляційного суду у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок мякості. Зазначає, що судом належним чином не враховані обставини скоєного злочину та особу засудженої, яка за місцем проживання характеризується негативно, ніде не працює, зловживає спиртними напоями, неодноразово отримувала зауваження з боку сільського голови.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Сингаївської А.О., яка підтримала доводи касаційної скарги і просила вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Як вбачається зі змісту вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Правильність цього висновку і кваліфікація дій засудженої у касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно вимог ст. ст. 50, 65, 75 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи, а також запобігання вчиненню злочинів як нею, так і іншими особами. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання та звільняючи її від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про особу засудженої її вік, сімейний стан, освіту, відсутність тяжких наслідків від злочину, наявність постійного місця проживання, негативну характеристику за місцем проживання, те. що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності. До обставин, що помякшують покарання судом віднесено щире каяття засудженої у скоєному злочині. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Виходячи з конкретних обставин справи, суд обрав ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженої без ізоляції її від суспільства, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк. З даним висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги прокурора про мякість призначеного ОСОБА_1 покарання і безпідставне застосування до неї ст. 75 КК України належно перевірені судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд встановив, що покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) з урахуванням тяжкості вчиненого нею злочину, даних про особу засудженої, обставин, що помякшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, засуджена вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаялася, на час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 характеризувалась позитивно.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону (1001-05) , ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Даних, які свідчили б, що у справі щодо ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон (2341-14) , або істотно порушено кримінально-процесуальний закон (1001-05) , колегія суддів не вбачає, а тому доводи касаційної скарги прокурора необґрунтовані.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 8 червня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.