Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 25 січня 2011 року щодо ОСОБА_6

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2010 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого

в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі ;

за ч. 1 ст. 186 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 матеріальну шкоду на користь ОСОБА_7 в сумі 3750 грн., на користь ОСОБА_8 – 7803 грн., на користь ОСОБА_9 – 5525 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25 січня 2011 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним в тому, що він 15 березня 2010 року біля 12 год. на перехресті вулиць Головної та Ентузіастів в м. Чернівці, шляхом пошкодження бокового скла автомобіля "Мітцубісі-Паджеро" д.н. НОМЕР_4, проник у салон, звідки таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_7, а саме, мобільний телефон, та почав тікати з викраденим, оскільки був помічений потерпілим, завдавши останньому матеріальну шкоду на суму 950 гривень.

21 березня 2010 року біля 12 год. засуджений, знаходячись навпроти буд. №6 по вул. Ю. Федьковича у м. Чернівці, діючи повторно, за допомогою уламку кераміки розбив скло правих передніх дверей автомобіля "Мерседес-Бенц" д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_10, та з переднього пасажирського сидіння таємно викрав шкіряну барсетку, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1578 грн.

Крім того, 11 квітня 2010 року біля 20 год. 30 хв., засуджений, знаходячись по пров. Ентузіастів у м. Чернівці з салону мікроавтобуса "ПАЗ Аврора" д.н. НОМЕР_2 викрав з каси гроші в сумі 605 грн., спричинивши шкоду водію ОСОБА_11 Однак при виході з автобусу був помічений останнім та втік з місця скоєння злочину.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6, повторно, 20 квітня 2010 року біля 14 год. 30 хв. біля буд.226 по вул. Червоноармійській м. Чернівці, розбив скло в задніх лівих дверях автомобіля "Шевроле Авео IS" д.н. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_8 і таємно викрав із салону автомобіля майно, належне потерпілому на загальну суму 7320 грн., а також сумку з речами, які належать потерпілій ОСОБА_9 на загальну суму 5525 грн. З місця скоєння злочину втік, розпорядившись майном на власний розсуд.

У касаційній скарзі захисник засудженого, за її змістом, просить частково скасувати судові рішення, закрити справу за ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.1 та ч. 2 ст. 186 КК України і призначити ОСОБА_6 за ч.1 ст. 185 КК України міру покарання у виді позбавлення волі на строк, що він вже фактично відбув.

На думку захисника, вина ОСОБА_6 за іншими епізодами крадіжок з автомобілів та з автобуса є не доведеною.

Крім того, захисник вважає, що впізнання ОСОБА_6 потерпілими було проведено з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, а їх показання є суперечливими.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, повністю відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, яким дана належна оцінка, зокрема, частковим визнанням своєї вини засудженим, показаннями потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 Крім того, вина ОСОБА_6 доведена також і даними, які містяться у протоколі особистого огляду, протоколах пред’явлення особи для впізнання, протоколах очних ставок та іншими матеріалами справи.

Об’єктивність оцінки наведених у вироку доказів було перевірено й апеляційним судом. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено. Стосовно доводів апеляції захисника засудженого, аналогічних тим, що викладені нею у касаційній скарзі, то апеляційний суд у своєму рішенні навів відповідні мотиви їх необґрунтованості.

Отже, доводи у скарзі захисника про необґрунтованість засудження ОСОБА_6 за ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.1 та ч. 2 ст. 186 КК України були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та правильно визнані безпідставними.

Покарання засудженому ОСОБА_6 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування судових рішень, колегією суддів не встановлено. Отже підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 25 січня 2011 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.