розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 січня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції; захисників ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9, ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_12, а також засуджених ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2011 року щодо засуджених.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 22.12.2005 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 309, ст. 395 КК України на 4 роки і 1 місяць позбавлення волі, звільненого 02.09.2008 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 13 днів,

- за ст. 395 КК України до покарання у виді 6 місяців арешту;

- за п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 4 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;

- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_13 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією всього майна, яка є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 22.12.2005 року і визначено ОСОБА_13 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яка є його власністю.

За ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 289 КК України виправдано за недоведеністю його вини.

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого 19.04.2002 року за ч. 3 ст. 187, ч 1 ст. 263, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 309, ст. 353 КК України на 7 років позбавлення волі, звільненого 26.04.2007 року умовно-достроково на 1 рік 8 місяців 3 дні,

- за п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 4 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_9 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього майна, яка є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 19. 04. 2002 року і визначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією всього майна, яка є його власністю.

За ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 289 КК України виправдано за недоведеністю його вини.

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 19.04.2002 року за ч. 4 ст. 187, ч 1 ст. 263, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 309 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 29.01.2008 року умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 8 днів,

- за ч. 5 ст. 27 п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_12 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яка є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 19.04.2002 року і визначено ОСОБА_12 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього майна, яка є його власністю.

За ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 289 КК України виправдано за недоведеністю його вини.

ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянку України, раніше не судиму,

- за п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

- за ч. 4 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього майна, яка є її власністю.

За ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 289 КК України виправдано за недоведеністю її вини.

Постановлено стягнути із засуджених в дольовому порядку судові витрати в сумі 8889, 5 грн., по 2222, 38 грн. з кожного.

Постановлено стягнути із засуджених солідарно:

- на користь потерпілої ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 8 403, 87 грн. та моральної - 300 000 грн.;

- в доход держави - 1089, 23 грн.

Згідно з вироком суду ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 визнано винуватими та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_8, дізнавшись про те, що її чоловік ОСОБА_14, із яким вона фактично вже не перебувала у шлюбних відносинах, подав заяву на розірвання з нею шлюбу, що в подальшому призведе до розподілу їх спільного майна, вирішила вчинити вбивство свого чоловіка, з метою отримання права власності на вказане майно. Реалізуючи цей злочинний намір, ОСОБА_8 переконала свого співмешканця ОСОБА_9 щодо необхідності вчинення вбивства ОСОБА_14

Маючи умисел на вбивство ОСОБА_14, ОСОБА_9, діючи з корисливих спонукань, за попередньою змовою із ОСОБА_8 звернувся до свого знайомого ОСОБА_12 з проханням допомогти їм у скоєнні вбивства, на що останній дав згоду, але не в ролі виконавця, а пособника. В свою чергу ОСОБА_12 звернувся до ОСОБА_13, із яким він відбував покарання, та запропонував останньому вчинити вбивство за винагороду, а 1 жовтня 2009 року організував зустріч ОСОБА_9 з ОСОБА_13, під час якої останній погодився за винагороду в сумі 5 000 грн. прийняти участь у вбивстві ОСОБА_14

У подальшому 4 жовтня 2009 року ОСОБА_8 зателефонувала своєму чоловіку та запропонувала йому приїхати до неї на квартиру для вирішення питань, пов’язаних із їхнім розлученням. Про домовленість подружжя ОСОБА_8, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_12, а останній ОСОБА_13

5 жовтня 2009 року близько 16 години ОСОБА_12 привіз ОСОБА_13 в обумовлене місце, де на останнього чекав ОСОБА_9, звідки вони вдвох відправилися до квартири АДРЕСА_1, де їх чекала ОСОБА_8, і де вони спільно розробили план скоєння злочину, розподіливши між собою ролі кожного при нападі на потерпілого. ОСОБА_9 надав ОСОБА_13 сокиру, в якості знаряддя злочину, а сам взяв металеву трубу.

Коли близько 17 години того ж дня ОСОБА_14 зайшов до вказаної квартири, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 з метою його вбивства та заволодіння майном учинили на ОСОБА_14 напад під час якого завдавали йому численні удари заздалегідь заготовленими сокирою й металевою трубою в голову, а також ногами та руками в різні частини тіла. Після цього, зв’язали руки потерпілому скотчем та електропроводом, перенесли до спальної кімнати, в якій ОСОБА_8, діючи з метою реалізації умисного вбивства завдала ОСОБА_14 численні удари руками й ногами в різні частини тіла. Повернувшись до кімнати ОСОБА_9 та ОСОБА_13 незаконно заволоділи годинником ОСОБА_14 та ключами від квартири і торгових контейнерів.

Крім того, ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_8 за попередньою змовою між собою, погрожуючи ОСОБА_14 вбивством його близьких родичів чи спричинення їм тяжких тілесних ушкоджень, із заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень вимагали від нього 10 000 грн., а також відмовитися від права на половину квартири та переоформити на ОСОБА_8 половину свого бізнесу.

Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень смерть потерпілого ОСОБА_14 настала ІНФОРМАЦІЯ_5.

Також, 5 жовтня 2009 року, близько 19 години 30 хвилин, ОСОБА_13, будучи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_12 повторно відкрито заволоділи із автомобіля, який належав ОСОБА_14 майном на суму 1 032, 80 грн.

Окрім того, ОСОБА_13 засуджено за порушення правил адміністративного нагляду.

У касаційних скаргах:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про скасування вироку щодо засуджених у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. За доводами скарги, неправильне застосування кримінального закону полягало в тому, що суд безпідставно призначив ОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю вироків. Крім того зазначає, що суд неправильно стягнув із засуджених на користь потерпілої ОСОБА_5 кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в солідарному порядку, а не в дольовому. Також зазначає, що вирок постановлений з порушеннями вимог ст. ст. 334, 335 КПК України;

- захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9 порушує питання про перекваліфікацію дій його підзахисного із п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України на ст. 126 КК України, та у зв’язку з відбуттям покарання просить звільнити його з-під варти. Вважає, що викладені у вироку висновки суду про спрямованість умислу його підзахисного на вчинення злочинів, за які його засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами;

- засуджений ОСОБА_9 посилається на порушення його права на захист, на застосування до нього недозволених методів слідства. Вважає, що суд безпідставно засудив його за злочини, які він не скоював;

- захисник ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 вважає, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, однобічно. Посилається на те, що викладені у вироку висновки суду про спрямованість умислу засудженої на вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_14 та на вчинення його умисного вбивства з корисливих мотивів, а також у вимагательстві, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами. Зазначає, що між його підзахисною та іншими засудженими відсутня попередня змова та стверджує, що первинні показання ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 давали під тиском слідчих органів, а тому обмовили ОСОБА_8 У зв’язку з цим просить вирок щодо ОСОБА_8 скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях засудженої складу злочину;

- засуджена ОСОБА_8 висловлює аналогічні доводи й прохання;

- захисник ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_12 вважає, що вирок постановлений з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, а викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає про те, що його підзахисний показання на досудовому слідстві давав під тиском слідчих органів. Посилається на те, що ОСОБА_12 не було відомо про намір інших засуджених по справі про вчинення злочинів, а ОСОБА_13 він познайомив із ОСОБА_9 для спільної діяльності по фарбуванню автомобілів. Також стверджує про не причетність його підзахисного до відкритого викрадення речей із автомобіля потерпілого, оскільки в той час ОСОБА_12 перебував в іншому місці, але суд не взяв до уваги показання свідків, які підтвердили алібі ОСОБА_12 У зв’язку з цим порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_12 з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд;

- захисник ОСОБА_7 вважає, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, однобічно, а висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами. Посилається на те, що до її підзахисного застосовувалися недозволені методи слідства, а ОСОБА_13 обмовив ОСОБА_12 під тиском слідчих органів. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків, які підтвердили алібі ОСОБА_12 Стверджує, що справа сфабрикована, а в її матеріалах немає доказів щодо причетності ОСОБА_12 до скоєння ним злочинів. Просить вирок щодо ОСОБА_12 скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину;

- засуджений ОСОБА_12 висловлює аналогічні доводи, викладені в скаргах його захисників, та просить вирок щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину;

- засуджений ОСОБА_13 вважає, що вирок постановлений з істотними порушенням кримінально-процесуального закону. Посилається на недозволені методи слідства, внаслідок чого він обмовив себе та інших засуджених по справі. Зазначає про те, що потерпілий, будучи в стані алкогольного сп’яніння, першим напав на нього з сокирою у квартирі ОСОБА_8, а тому він захищався від неправомірних дій. Його покази ні на досудовому слідстві, ні під час судового розгляду не були взяті до уваги. Заперечує причетність своєї вини у вчинені злочинів, за які його засуджено. Просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, засуджених та захисників, які підтримали свої касаційні скарги, пояснення прокурора про скасування вироку через істотні порушення кримінально-процесуального закону, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 323, 324, 334 КПК України та роз’яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року (v0005700-90) (зі змінами внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 3 від 4 червня 1993 року (v0003700-93) , № 12 від 3 грудня 1997 року (v0012700-97) , № 6 від 30 травня 2008 року (v0006700-08) ) "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" у мотивувальній частині обвинувального вироку викладається весь обсяг обвинувачення визнаного судом доведеним, а також наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного. При цьому суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів. Висновки суду щодо оцінки доказів слід викласти у вироку в точних та категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину повинно полягати у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом і у формулюванні висновку про їх відповідність.

При розгляді даної кримінальної справи суд не дотримався цих вимог кримінально-процесуального закону.

Як убачається з досліджених матеріалів кримінальної справи, вони містять у якості доказу показання потерпілого ОСОБА_14 (т. 1 а. с. 188, т.2 а. с. 7-11), які згідно протоколу судового засідання були предметом судового розгляду (т.7 а. с. 49, 50 об.).

Разом із тим, в оскаржуваному вироку цих показань потерпілого ОСОБА_14 не наведено, відповідного аналізу їм не дано. При цьому, у вироку є лише посилання на ці показання потерпілого, як на доказ вини всіх засуджених та як на обставини, що спростовують твердження засудженої ОСОБА_8 (т.7 а. с. 124, 138).

Однак, саме показання потерпілого ОСОБА_14 були первинними даними щодо обставин учинення відносно нього підсудними інкримінованих їм злочинів і в подальшому були покладені в основу показань потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та інших.

Не наведення у вироку показань потерпілого та відповідного їх аналізу як доказу свідчить, за висновком колегії суддів, про неналежну обґрунтованість вироку суду.

У п. 13 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України звертається увага судів на те, що постановлений іменем України вирок є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог 321-339 КПК України (1001-05) . Вирок повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду.

Разом із тим, із тексту оскаржуваного вироку вбачається, що він містить чисельні помилки у логіці викладу, а також граматичні, орфографічні, стилістичні та технічні помилки, загальною кількістю понад 2000. Зазначені недоліки суттєво ускладнюють сприйняття тексту вироку, його розуміння, свідчать про виявлену при складанні цього вироку недбалість та викликають обґрунтований сумнів у його законності та справедливості.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 постановлений з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, що не дає можливості дійти однозначного і об’єктивного висновку про правильність застосування кримінального закону та призначення покарання. Тому вирок щодо засуджених підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

головуючого	Слинька С.С.,
суддів	Наставного В.В. і Дембовського С.Г,
за участю: прокурора потерпілої захисників засуджених	Дрогобицької О.М., ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9