розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у місті Києві про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів, за касаційними скаргами Дніпропетровської митниці та ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2011 року, -

У листопаді 2010 року ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до суду з позовом, у якому просило:

визнати протиправними рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 11300006/2010/000325/1 від 28.04.2010;

скасувати видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00502 від 28.04.2010;

стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві на його користь кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 12202,87 грн.;

стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві на його користь кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 2905,44 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 11300006/2010/000325/1 від 28.04.2010. Скасовано видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00502 від 28.04.2010. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві на користь ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 12202,87 гривень. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві на користь ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 2905,44 гривень.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправним рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 11300006/2010/000325/1 від 28.04.2010. Скасовано видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00502 від 28.04.2010. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2013 року скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2011 року, залишивши в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 22 грудня 2010 року.

Постановою Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року частково задоволено заяву Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі Дніпропетровська митниця, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" просить змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову.

У касаційній скарзі ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу Головне управління Державного казначейства України у місті Києві просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційних скаргах, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні касаційних скарг.

Встановлено, що 12.02.2010 між ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та фірмою "Alderston GB Limited", м. Лондон, Велика Британія (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт за № 0212 - SG02/10. Згідно з умовами цього контакту постачальник зобов'язувався здійснити поставку товару позивачу, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у Специфікаціях до Контракту. Відповідно до п. 4.2 Контракту загальна вартість продукції становить 2 108 644,75 Євро. Згідно з умовами Специфікації № 1 від 12.02.2010 до Контракту погодженої між позивачем та постачальником, загальна ціна товару складала 2 108 644,75 Євро.

На виконання положень Графіку, продавцем на адресу позивача направлена партія товару, ціна якої була визначена у відповідності до умов Специфікації, що підтверджується рахунком-фактурою № 100212-008 від 27.04.2010.

27.04.2010 для митного оформлення партії товару позивачем оформлено вантажну митну декларацію форми ВМД № 113050000/2010/003453 та декларацію митної вартості форми ДМВ-1 № 13050000/2010/003376. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару до митного органу для митного оформлення були надані, зокрема, такі документи: уніфікована митна квитанція ВМД-1 № 30001В № 0402685 від 23.04.2010; облікова картка суб'єкта ЗЕД № 11305/02/98/00015 від 10.02.2010; накладна CMR 201088 від 21.04.2010; книжка МДП (Carnet TIR) UX.63891609 від 22.04.2010; рахунок-фактура (інвойс) № 100212-007 від 27.04.2010; пакувальний лист від 21.04.2010; зовнішньоекономічний договір (контракт) на відшкодувальній основі (крім позначених кодами 4100 або 4104) № 0212-SG02/10 від 12.02.2010; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток № 1 від 12.02.2010; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток № 2 від 12.02.2010; некласифікований документ ФІТ-Й АКТ № 75/04-026/1402603-1 від 26.04.2010; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (ДПА України) від 05.02.2010; некласифікований документ - сертифікат якості від 21.04.2010; про проходження товару невизначеної форми № 100808 від 20.04.2010; ВМД, за якою було відмовлено в митному оформленні № 113050000.2010.003376 від 28.04.2010.

У графі "Для відміток митного органу" ДМВ № 13050000/2010/003376 посадовою особою митного органу зазначено про необхідне надання таких документів, перелік яких зазначено на обороті. Зокрема, прайс-листи фірми виробника, калькуляцію, копію ВМД країни відправлення, висновок про якісні та вартісні характеристики товару.

Декларантом зазначено про ознайомлено з вимогою та надано наступні документи: копію експертної ВМД країни відправника та прайс-листи на 2010 рік. Також, декларантом було зазначено, що висновок про якісні та вартісні характеристики товару надати не може.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару Відділом контролю митної вартості та номенклатури Криворізької митниці прийнято рішення № 113000006/2010/000325/1 від 28.04.2010 про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) за шостим (резервним) методом визначення митної вартості, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00502.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності у Криворізької митниці підстав для прийняття рішення про визначення митної вартості товару одразу за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, за відсутності будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування. За таких обставин судом визнано протиправним рішення, скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, та стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві на користь позивача кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд фактично погодився з висновком суду про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товару та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Проте, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в частині позовних про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві на користь позивача коштів на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 249 Митного кодексу України (чинного на час спірних правовідносин, далі - МК) митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

За змістом статті 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 (339-2008-п) , та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження № 1766 від 20.12.2006 (1766-2006-п) , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Зі змісту пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів та частини 4 статті 266 МК України вбачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених пунктом 11 зазначеного Порядку. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Однак, витребувавши додаткові документи, передбачені пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Також, відповідач не надав докази на підтвердження того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

У разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару, він відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав дійти висновку щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

У випадку якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За таких обставин обґрунтованим є висновок апеляційного суду про наявність підстав для визнання протиправним рішення Криворізьеої митниці про визначення митної вартості товару одразу за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, за відсутності будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування, та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві на користь позивача коштів на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість, апеляційний суд виходив з наступного.

У частині 6 статті 264 МК зазначено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженому Наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 (z1097-07) (далі - Порядок № 618) визначено процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Згідно з положеннями розділу ІІІ цього Порядку для повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалося оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 (z1095-07) , керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України, Реєстр висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, підготовлений відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1095/14362 (z1095-07) , Висновок про повернення з оригіналом заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України, підписаний начальником (заступником начальника) Відділу та зареєстрований у журналі реєстрації висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, разом з документом, у якому відображаються результати перевірки, подаються керівнику (заступнику керівника) митного органу для прийняття остаточного рішення про повернення коштів.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України.

Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Тобто, основною умовою повернення коштів, є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Проте, з метою повернення надмірно зарахованих до бюджету платежів, сплачених відповідно до рішення митниці про визначення митної вартої товару, у зазначеному порядку ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до митного органу не зверталось.

З урахуванням вищевикладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.