Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Пузиревського Є.Б., Єлфімова О.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

та захисника ОСОБА_1,

розглянула 28 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого, на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

В цій справі вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 травня 2011 року засуджено

ОСОБА_2, 1970 р. н., не судимого, громадянина України,

- за ч. 3 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 29 120 та 36 118 грн відповідно.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2011 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_2, 1 жовтня 2010 року, о 5 год. 15 хв., керуючи автомобілем "ЗАЗ - М1 ТТF 699 P" та рухаючись зі швидкістю 90 км\год. в темну пору доби по дорозі "Ульянівка-Миколаїв" у напрямку м. Київ, в порушення вимог пп. 1.3, 1.5, 10.1, 11.2, 11.3, 13.1, 13.3 та п/п "б" п. 2.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував відповідно на її зміну, відволікся від керування автомобілем, не рухався якнайближче до правого краю проїзної частини, не дотримав безпечної дистанції та інтервалу при зустрічному роз’їзді, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем "КАМАЗ", який виїхав на смугу зустрічного руху і зіткнувся з автомобілем "МЕРСЕДЕС-БЕНЦ", через що пасажир останнього ОСОБА_5 та водій вантажівки ОСОБА_6 загинули.

У касаційній скарзі засуджений просить змінити вищезазначені судові рішення та, застосувавши положення ст. 75 КК України, звільнити його від відбування призначеного покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність залишення оскаржених судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки про винуватість засудженого у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу необґрунтовані, зважаючи на наступне.

Призначаючи покарання, суд врахував, що ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має неповнолітню дитину, вперше притягнутий до кримінальної відповідальності, але не відшкодував потерпілим шкоду.

Призначення за таких обставин мінімального основного покарання, яке передбачене санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, є справедливим.

Підстав для застосування положень ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи скарг та, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтуванні та справедливі рішення не виявлено, у касаційній скарзі посилання на такі порушення відсутні.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, касаційну скаргу останнього - без задоволення.