Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

захисника засудженого ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 28 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2011 року.

Вироком Бородянського районного суду Київської області від 12 липня 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 23 618 грн 87 к в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 100 000 грн - моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 в доход Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області судові витрати у сумі 2 760 грн 80 к за проведення авто технічних експертиз.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із ст. 81 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2011 року, вирок Бородянського районного суду Київської області від 12 липня 2011 року щодо ОСОБА_6, залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_6, 29 жовтня 2010 року, о 16 год 00 хв, в с. Шибене Бородянського району Київської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи належним йому автомобілем "ВАЗ-2107", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Кооперативній, порушив вимоги п.1.5, 2.3, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху, перевищив дозволену в населених пунктах швидкість руху, втратив контроль над керуванням і виїхав за межі проїжджої частини дороги, внаслідок чого допустив перекидання автомобіля і наїзд на електроопору, що призвело до спричинення смерті пасажира ОСОБА_7, а пасажирці ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, просив ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2011 року щодо нього скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, внаслідок неправильного застосування кримінального закону і суворості призначеного покарання. При цьому засуджений ствердив, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, тому нього слід застосувати ст. 75 КК України.

При цьому засуджений зазначив, що при призначенні покарання, судом не повною мірою враховано, що на його утриманні є мати похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги та те, що перебуваючи на волі, він зможе відшкодувати заподіяну потерпілим шкоду.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_7, просив вирок та ухвалу суду щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, оскільки вони є законними і обґрунтованими, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення. Крім того, в запереченнях потерпілий зазначив, що йому заподіяна шкода не відшкодована.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, заперечень на касаційну скаргу, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_6, в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 і заподіяло потерпілій ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесні ушкодження, визнав себе винним повністю, у вчиненому розкаявся, у зв’язку з чим, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались.

Розгляд справи в суді першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_6 було проведено відповідно до ст. 299 КПК України.

На підставі зібраних по справі доказів і досліджених у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, кваліфікував його дії за ч.2 ст. 286 КК України та призначив покарання.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим ст. 65 КК України.

При призначенні покарання засудженому, судом повною мірою враховано обставини вчиненого злочину. Також, судом враховано характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу ОСОБА_6, який до кримінальної відповідальності притягнутий вперше, мав позитивну характеристику, однак вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння, не має постійного місця роботи.

Таким чином, викладений у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції висновок, про необхідність призначення покарання засудженому ОСОБА_6, пов’язаного із позбавленням волі на вказаний строк, є обґрунтованим, при цьому судом наведено мотиви такого рішення.

Колегія суддів, вважає призначене покарання необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_6, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Будь-яких обставин, які б давали підстави для застосування ст. 75 КК України щодо ОСОБА_6, про що ставиться питання в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законів, які могли бути підставою для зміни або скасування судового рішення по даній справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни .