Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Декань М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргезмеск"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014

у справі № 826/10988/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргезмеск"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, відмовлено в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2014 № 46526552208 та № 46626552208.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "УКРГЕЗМЕСК" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Мілана" за період з 01.11.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складений акт від 07.03.2014 № 209/26-55-22-08/36758099, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог: ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 78177,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість в сумі 74454,01 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 01.04.2014 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення (форми "Р"):

- № 46626552208, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 97 721,00 грн., в т.ч. 78 177,00 грн. - основний платіж та 19 544,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 46526552208, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 068,00 грн., в т.ч. 74 454,00 грн. - основний платіж, 18 614,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з придбання та отримання результатів послуг з пошуку покупців продукції, передбачених Агентським договором від 02.07.2012 № 02/07 належними первинними і розрахунковими документами, а тому відповідно віднесення сум витрат по таких послугах до складу валових витрат і сум податку на додану вартість з вартості таких послуг (робіт) до складу податкового кредиту за звітні періоди листопад і грудень 2012 року на підставі вище описаних документів, є безпідставним.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Матеріали справи свідчать, що в ході проведення документальної перевірки позивача перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ "УКРГЕЗМЕСК" з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ "ВКФ "Мілана" згідно агентського договору від 02.07.2012 № 02/07, за умовами якого Агент (ТОВ "ВКФ "Мілана") зобов'язується здійснювати від свого імені, та за рахунок Принципала (ТОВ "УКРГЕЗМЕСК") дії щодо пошуку покупців на продукцію Принципала, збирати замовлення покупців продукції Принципала і направляти їх останньому, виконувати інші необхідні дії для залучення покупців відповідно до умов цього договору, а Принципал зобов'язується сплатити Агенту винагороду за виконання доручень.

Як стверджує позивач, придбання спірних послуг у ТОВ "ВКФ "Мілана" було безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю ТОВ "УКРГЕЗМЕСК", а саме: ТОВ "УКРГЕЗМЕСК" здійснює торгівлю засобами індивідуального захисту органів дихання (в т.ч. цивільні та промислові фільтруючі протигази, саморятівники, комплектуючі до протигазів). В травні 2012 року на адресу ТОВ "УКРГЕЗМЕСК" надійшов лист директора ТОВ "ВКФ "Мілана" ОСОБА_3 з пропозицією співробітництва, а саме, щодо пошуку покупців на продукцію. В зв'язку з актуальністю потреби збуту товару та пошуку покупців для досягнення економічних вигод позивачем була надана письмова відповідь - згода на співробітництво з пропозицією обговорення деталей умов подальшої співпраці. Переговори були проведені з представником ТОВ "ВКФ "Мілана" Сергієм без перевірки документів останнього. За результатами переговорів між підприємствами укладений агентський договір від 02.07.2012 № 02/07, на виконання умов якого ТОВ "ВКФ "Мілана" здійснювало пошук покупців на товари ТОВ "УКРГЕЗМЕСК". Протягом серпня-грудня 2012 року ТОВ "ВКФ "Мілана" звітувало про виконання покладених на нього доручень за вказаним договором, а саме - надавало письмовий перелік потенційних покупців продукції.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "ВКФ "Мілана" згідно агентського договору від 02.07.2012 № 02/07, позивачем були надані первинні документи бухгалтерського обліку, зокрема: податкові накладні; акти приймання виконаних робіт за листопад і грудень 2012 року, платіжні доручення.

При цьому, під час проведення перевірки перевіряючим були враховані висновки, викладені в Акті Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 24.07.2013 № 30/22-2/30523272 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВКФ "Мілана" щодо підтвердженій господарських відносин з ТОВ "Фруком", ТОВ "Імортель груп", ТОВ "Еко-Сервіс", ТОВ "Скомп", ТОВ "Прімум Компані", ТОВ "Саміро Холдинг", ТОВ "Рекламна агенція "Принцепс", ТОВ "Нашира", ТОВ "Детемо", ТОВ "Автобудсервіс-7", ТОВ "Новий градъ" за період з 01.01.2011 по 30.06.2013". За висновками Акта від 24.07.2013 № 30/22-2/30523272 реальність здійснення господарських відносин ТОВ "ВКФ "Мілана" із підприємствами-постачальниками за наведеним переліком, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також, реальність здійснення господарських відносин із підприємствами-покупцями за період з 01.01.2011 по 30.06.2013 - не підтверджено.

Крім того, разом з листом ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.01.2014 № 312/7/26-58-09-02 до відповідача надійшли матеріали кримінального провадження № 32013110090000086, розпочатого 26.03.2013, а саме - протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 11.07.2013, який значився як директор ТОВ "ВКФ "Мілана" протягом періоду з 01.11.2011 по 31.12.2012. Зокрема, під час допиту ОСОБА_3 пояснив, що будучи введеним в оману, підписав якісь документи в нотаріуса та надавав свій паспорт та ідентифікаційний номер певній особі саме з метою працевлаштування. Про те, що він фактично став директором і засновником підприємства ТОВ "ВКФ "Мілана" він не знав. Жодних первинних документів, документів податкової звітності від імені названого підприємства не підписував, підприємницької діяльності не здійснював та рахунки для цього підприємства в установах банків не відкривав.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Таким чином, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "ВКФ "Мілана", дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Зокрема, слід зазначити, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, колегія суддів вважає, що судам попередніх інстанцій за необхідності слід поставити питання про проведення експертного дослідження на предмет наявності чи відсутності ознак підроблення підпису посадовими особами, які підписували податкові накладні та інші первинні документи, видані ТОВ "ВКФ "Мілана", оскільки встановлення даної обставини має важливе значення для правильного вирішення даної справи, зокрема, щодо правомірності включення позивачем сум до складу податкового кредиту на підставі цих податкових накладних.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргезмеск" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.