Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоїходів у м. Києві від 05.08.2014 № 109226552209.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Адоніс Консалтінг" та ТОВ "Укрпромхімпостач" за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, складено акт від 24.07.2014 № 666/26-55-22-09/37701437, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на 1 312 243,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 05.08.2014 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 109226552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 968 365,00 грн., в т.ч. основний платіж - 1312243,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 656122,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що позивачем були укладені з ТОВ "Адоніс Консалтінг" та ТОВ "Укрпромхімпостач" договори купівлі-продажу, за умовами яких постачальник зобов'язується доставити в зазначене покупцем місце товари народного споживання та передати його у власність покупця, згідно видаткової накладної, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити доставлений товар на умовах, передбачених договором.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: видатковими та податковими накладними; актами виконаних робіт.

Також, матеріали справи містять належним чином завірені копії договорів, що підтверджують закупівлю миючих засобів у кількості, необхідній позивачу для надання клінінгових послуг на користь третіх осіб.

Крім того, з матеріалів справи вбачається наявність у позивача автомобіля Citroen Berlingo First VP-511063, який використовується для забезпечення господарської діяльності позивача; оборотно-сальдову відомость (pax. 105 бухгалтерського обліку), що підтверджує віднесення до основних засобів підприємства автомобіля, який використовується в процесі поставки товарів і послуг (клінінгових).

Судами встановлено, що на момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були платниками податку на додану вартість, що не заперечується податковим органом.

Посилання податкового органу на акти ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.05.2014 № 1186/26-59-22-13-15/38689945 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Адоніс Консалтінг" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за 01.02.2014 по 31.03.2014" та Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 05.06.2014 № 375/20-33-22-03-07/36625518 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрпромхімпостач" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2014 року", правомірно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоїходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.