розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лентер" до Київської регіональної митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

У грудні 2012 року ТОВ "Лентер" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської регіональної митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року адміністративний позов ТОВ "Лентер" було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100000003/2012/012907/2 від 19.12.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 року апеляційну скаргу Київської регіональної митниці було залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року - без змін.

У касаційній скарзі Київська регіональна митниця, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Київської регіональної митниці задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що в грудні 2012 року ТОВ "Лентер" пред'явило до Київської регіональної митниці для митного оформлення товар (вироби для прибирання в домашньому господарстві), придбаний у компанії SOKE HUNGARIA KFT (Угорщина) на підставі контракту від 26.10.2012 року № 26-А, інвойсу № 060052521 від 05.12.2012 року на суму 6996,65 євро та міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) № 13459 від 05.12.2012 року.

ТОВ "Лентер", для митного оформлення імпортованого товару, було подано вантажну митну декларацію (ВМД) № 100250000/2012/526238 від 18.12.2012 року, в якій задекларовано товари:

- вироби для прибирання в домашньому господарстві: запасний елемент для мотузкової швабри (S50076) - 1632 шт. (виробник - SOKE HUNGARIA KFT, торгівельна марка: Spontex, країна виробництва RS), заявив вартість у сумі 552,08 євро та визначив код товару згідно з УКТЗЕД 63071010;

- ганчірки для прибирання з нетканих матеріалів: серветки вологопоглинаючі 5 шт. в упаковці (S61016) - 855 шт. (виробник - SOKE HUNGARIA KFT, торгівельна марка: Spontex, країна виробництва ЕS), заявив вартість у сумі 375,50 євро та визначив код товару згідно з УКТЗЕД 63071030.

Крім цього, ТОВ "Лентер" було подано декларацію митної вартості, до якої додано документи, що підтверджують вартість задекларованого товару, а саме: інвойс від 05.12.2012 року № 060052521 та його переклад на українську мову; контракт від 26.10.2012 року № 26-А та додаткову угоду до нього від 21.11.2012 року № 1; міжнародну товарно-транспортну накладну (СMR) № 13459 від 05.12.2012 року; платіжне доручення в іноземній валюті № 8 від 29.11.2012 року; довідки про транспортні витрати № 10/12-2012 від 10.12.2012 року та № 11/12-2012 від 11.12.2012 року.

Вважаючи, що наданих позивачем документів не достатньо для підтвердження визначеної позивачем митної вартості за декларацією ввезеного товару, митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи: відповідну виписку з бухгалтерської документації; прейскурант (прайс-листи) виробника товарів; копію митної декларації країни відправника; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; а також провів процедуру консультації. Про дані обставини на зворотному боці декларації митної вартості інспектором вчинено відповідні записи.

Декларант не надав митному органу витребувані документи, оскільки не погодився із вимогою митного органу про витребування додаткових документів, про що останнім було здійснено на зворотній сторінці декларації митної вартості надпис про те, що необхідні для визначення митної вартості товарів документи надано та вказано у графі ВМД, а надання додаткових документів суперечить чинному законодавству.

Київською регіональною митницею 19.12.2012 року було прийнято рішення № 100000003/2012/012907/2 про коригування митної вартості товарів.

Митна вартість визначена митним органом за резервним методом.

Митниця зазначила, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України (4495-17) , та неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу. ТОВ "Лентер" також повторно запропоновано подати митному органу: відповідну виписку з бухгалтерської документації; прейскурант (прайс-листи) виробника товарів; копію митної декларації країни відправника; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Митним органом 19.12.2012 прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100250000/2012/10006, згідно із якою позивачу відмовлено в митному оформленні товару за вантажною митною декларацією № 100250000/2012/526238 від 18.12.2012.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Згідно із статтею 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За нормою частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Судами встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи та надано документи, які ідентифікують оцінюваний товар, які містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів та не містять розбіжностей.

Судова колегія звертає увагу, що наявність у митного органу права на витребування додаткових документів не надає йому підстав для безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів.

Крім цього, митниця при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України (4495-17) , а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Згідно із частиною 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року, 17.06.2014 року.

Враховуючи, що зроблені відповідачем у графі 33 оскаржуваної митної декларації записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України підстав для надання додаткових документів, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, визнавши протиправним та скасувавши рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100000003/2012/012907/2 від 19.12.2012 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лентер" до Київської регіональної митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів - без змін.