Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула 3 лютого 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2010 року.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 березня 2010 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 було залишено без змін.

Згідно з вироком 29 січня 2009 року ОСОБА_5 близько 23 години з метою викрадення чужого майна проник на територію охоронюваної автостоянки по АДРЕСА_1, де із автомобіля ВАЗ 21013 д.н. НОМЕР_1, шляхом підбору ключа таємно викрав майно, що належало ОСОБА_6 на загальну суму 1400 грн.

2 червня 2009 року близько 22 години 30 хвилин, ОСОБА_5 знаходячись в районі підстанції ПВЛ-330, с. "Будбаза" м. Павлоград Дніпропетровської області таємно, шляхом вільного доступу, повторно викрав телефонний кабель на загальну суму 4498 грн. 37 коп., що належав ВАТ "Павлограджилбуд".

12 червня 2009 року біля 12 години 30 хвилин, ОСОБА_5 знаходячись за своїм місцем проживання: АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків під час сварки з вітчимом ОСОБА_7, умисно, з метою вбивства, наніс останньому чисельні удари робочою частиною молотка в область голови, спини, лівого плеча, нижніх та верхніх кінцівок, а також наніс удари ногами в область живота та кулаками в область грудної клітини, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть ОСОБА_7.

В касаційній скарзі засуджений, не погоджується з кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 115 КК України посилаючись на відсутність умислу на вчинення умисного вбивства ОСОБА_7, зазначаючи, що завдав останньому тілесні ушкодження у стані необхідної оборони. Вважає, що було порушено його право на захист, крім того судом першої інстанції, було неправильно віднесено до обставин, що обтяжують покарання: вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння та спричинення тяжких наслідків. Крім того, на переконання засудженого, є достатньо підстав для застосування ст. 69 КК України. Просить про перекваліфікацію його дій з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України з пом’якшенням покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який висловив міркування про часткове задоволення касаційної скарги засудженого, наголошуючи на необхідності виключити з мотивувальної частини вироку посилання як на обставину, що обтяжує покарання – тяжкі наслідки, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі засудженого доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Що стосується висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 в умисному вбивстві ОСОБА_7, то ці фактичні обставини встановлені судом першої інстанції та були предметом перевірки апеляційної інстанції. Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5, діючи з прямим умислом, убив ОСОБА_7, що спростовує доводи засудженого про заподіяння смерті потерпілому при перевищені меж необхідної оборони.

Дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Із матеріалів справи не вбачається об’єктивних даних, які б свідчили про те, що показання ОСОБА_5 давав внаслідок застосування до нього незаконних методів слідства.

Також вважаються безпідставними його доводи про порушення права на захист.

З матеріалів справи вбачається, що засуджений на стадії досудового слідства був ознайомлений зі своїми правами на захист та неодноразово відмовлявся від послуг захисника, покладаючи повноваження захисту на себе, тобто використовуючи свої права в спосіб не заборонений законом. (т. 1 а.с. 54, 67, 86). 5 серпня 2009 року, в ході досудового слідства, за заявою ОСОБА_5 було допущено в якості захисника останнього адвоката ОСОБА_8. (т. 2 а.с. 25-28).

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, правильно визначив покарання із застосуванням ст. 70 КК України.

З огляду на наведене, не вбачається підстав для пом’якшення покарання ОСОБА_5 на підставі ст. 69 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно розглянути справу і постановити законне обґрунтоване і справедливе рішення не виявлено. Посилання засудженого на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України є безпідставним, оскільки залишаючи апеляцію засудженого без задоволення апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення.

Разом з тим, колегія суддів вважає ґрунтовним посилання ОСОБА_5 на помилку, якої припустився суд першої інстанції при визнані обставини, що обтяжує покарання – тяжкі наслідки, завдані злочином, оскільки така обставина охоплюється диспозицією закону, який передбачає відповідальність за умисне вбивство, що відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, виключає її повторне врахування. В той же час судом першої інстанції було підставно враховано обставиною, що обтяжує покарання вчинення ОСОБА_5 злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Виключення з мотивувальної частини вироку обставини, що обтяжує покарання за ч. 1 ст. 115 КК України - тяжкі наслідки завдані злочином, не впливає на визначене судом першої інстанції покарання, оскільки призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 394, 395 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Включити з мотивувальної частини вироку посилання як на обставину, що обтяжує покарання – тяжкі наслідки, завдані злочином.

В решті вирок залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.