розглянула в судовому засіданні 10 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 4 листопада 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців; за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки; за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.

В апеляційному порядку судове рішення не було оскаржено.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 15 травня 2010 року приблизно о 19 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, в ході сварки із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних стосунків наніс кулаком, скляною пляшкою, а потім дерев’яною палицею численні удари ОСОБА_4 в область голови та нижніх кінцівок, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров’я.

Після цього, ОСОБА_1 діючи умисно, з метою протиправного позбавлення життя ОСОБА_2, наніс дерев’яним стільцем, а коли той від ударів розламався – його фрагментами, удари по голові, руках, ногах та тулубу потерпілої, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження у виді численних забоїв та крововиливів лобної і теменної областей голови, обличчя, передпліч, стегон, гомілок, пліч, кистей рук, колінних суглобів, а також крововиливів в м’які покрови голови, які ускладнились масивною крововтратою, набряком мозку та легень. Від даних тілесних ушкоджень ОСОБА_2 померла на місці вчинення злочину.

Крім того, ОСОБА_1 восени 2000 року, знаходячись за місцем свого мешкання в будинку АДРЕСА_2 за допомогою підручних засобів з гілок дерев незаконно виготовив холодну зброю ударно – подрібнюючої дії по типу "нунчаку", яку зберігав за вказаною адресою до 16 травня 2010 року.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості, та направлення справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що судом при постановленні вироку не було застосовано кримінальний закон, який підлягав застосування, а саме – ст. 49 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 263 КК України. Також посилається на те, що при призначенні засудженому покарання судом не врахована тяжкість вчинених злочинів, їх кількість, обставини скоєння злочинів, та безпідставно врахована неправомірна поведінка потерпілих.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені злочинів, за які його засуджено та правильність кваліфікації цих дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи прокурора щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості є обґрунтованими, оскільки суд не дотримався вимог ст. 65 КК України, згідно з якою засудженому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів з урахуванням його особи, ступеня тяжкості вчинених злочинів та обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання суд послався на врахування тяжкості злочинів, даних про особу засудженого та обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання.

Проте, як обґрунтовано зазначено в касаційній скарзі, покарання засудженому призначене без належного урахування ступеню тяжкості злочинів, особливості цих злочинів та обставин їх скоєння, мотивів, кількості епізодів злочинної діяльності, конкретних дій засудженого, який, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, заподіяв численні тілесні пошкодження двом особам, від яких настала смерть однієї особи.

Вирішуючи питання про наявність такою пом’якшуючої обставини, як з’явлення із зізнанням, судом належним чином не перевірено чи було таке зізнання добровільним і чи не пов’язано це з тим, що особа була затримана як підозрюваний і, будучи викритою, підтвердила свою участь у вчиненні злочину.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 372 КПК України призначене ОСОБА_1 покарання є явно несправедливим внаслідок м’якості. Тому на підставі ч. 3 ст. 398 КПК України вирок суду підлягає скасуванню за м’якістю призначеного покарання, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи та у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів суду слід повною мірою врахувати тяжкість злочинів, особу ОСОБА_1, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, призначивши йому покарання відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, яке має бути необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання нових злочинів.

Крім цього, при розгляді справи підлягають перевірці інші доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі, зокрема щодо необхідності перевірки строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.