розглянула в судовому засіданні 10 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Луганської області на вирок Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 13 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 грв. в дохід держави, за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2500 грв. в дохід держави.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді штрафу в розмірі 2500 грв. в дохід держави,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Російської Федерації, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 грв. в дохід держави.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що 24 березня 2010 року, він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з будівельного майданчику АДРЕСА_1 таємно викрав 5 листів хвилястого шиферу, заподіявши ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 190 грв. Крім того, ОСОБА_1, 29 березня 2010 року, знаходячись на тому ж будівельному майданчику, продовжуючи свої злочинні дії, за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, таємно викрали 4 листи хвилястого шиферу, заподіявши ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 123 грв. 50 коп.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікації дій засуджених, порушує питання про скасування вироку внаслідок неправильного застосування кримінального та кримінально-процесуального законів, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених унаслідок м’якості, просить справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що суд в порушення ст.ст. 324, 334 КПК України необґрунтовано застосував положення ст. 69 КК України за наявності лише однієї обставини, яка пом’якшує покарання, та не в повній мірі врахував дані про особи засуджених, призначивши покарання, що не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й викладених у вироку доказів і не заперечується у касаційній скарзі.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно, що також ніким не оспорюється.

Проте суд не дотримався вимог ст. 65 КК України, згідно з якою засудженому має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів з урахуванням його особи, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання.

При вирішенні цього питання суд мав належно досліджувати й оцінювати всі обставини, що мають істотне значення, та враховувати, що ст. 69 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є як умови, так і підстави, про які необхідно вказувати у вироку.

Цих вимог суд не дотримався.

Так, ухвалюючи рішення про призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, суд належним чином не мотивував, які саме обставини справи або дані про особу підсудних він визнав такими, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що дали підстави для застосування ст. 69 КК України. Пославшись на пом’якшуючі покарання обставини, зокрема, на щире каяття та добровільне повне відшкодування шкоди, суд не врахував, що викрадене майно було виявлене та вилучене працівниками міліції в результаті оперативно-розшукових заходів під час проведення слідчих дій та передане на відповідальне зберігання потерпілому, та безпідставно визнав цю обставину такою, що пом’якшує покарання засуджених.

Також обираючи засудженим покарання у виді штрафу, суд належним чином не врахував наявні у справі відомості про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом тривалого часу не мають постійної роботи, самостійного джерела прибутку, зловживають алкогольними напоями.

Враховуючи наведене, зазначений вирок через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно та об’єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку. За умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати м’яким.