розглянула 12 травня 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 12 листопада 2010 року, яким

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий:

- 23 жовтня 1980 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 206, ст. 42 КК України на 5 років позбавлення волі;

- 4 серпня 1986 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя за ч. 3 ст. 101, ч. 1 ст. 142, ч. 2 ст. 206, ч. 3 ст. 222, ст. 42 КК України на 12 років позбавлення волі;

- 2 серпня 2005 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч. 3 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі, постановою Селидівського міського суду Донецької області від 21 січня 2008 року звільнений умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 7 місяців 8 діб,

засуджений за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України – до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, на підставі ч. 1, 2 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, на підставі ч. 2 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, невідбуту частину покарання за попереднім вироком поглинуто та остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 10 березня 2009 року в період часу з 8 год. до 8 год. 30 хв., узявши ніж та макет пістолету, з метою заволодіння чужим майном, відкривши замок хвіртки, зайшов у двір домоволодіння АДРЕСА_1 м. Маріуполя, після чого проник у вказаний будинок, де, будучи особою, яка раніше судима за розбійний напад, напав на потерпілу ОСОБА_7 з застосуванням насилля, яке є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, рукояттю ножа, що був при ньому, наніс їй не менше двох ударів в область голови. Потерпіла вчиняючи опір, стала кричати та звати на допомогу. Переслідуючи мету навмисного протиправного застосування смерті потерпілій ОСОБА_7, бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_5 наніс ножем потерпілій не менше десяти ударів в область передньої та задньої поверхні грудної клітини, черевної стінки та шиї, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла ОСОБА_7 померла на місці.

У касаційні скарзі прокурор посилається на неповноту судового слідства, зокрема на те, що суд не перевірив усі доводи засудженого та його алібі, в порушення вимог ст.ст. 93, 331 КПК України не вирішив питання щодо судових витрат. Касатор просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі та доповненні до неї захисник оскаржує фактичні обставини справи, вказує на порушення права на захист ОСОБА_5, наявність у його підзахисного алібі, вважає, що судом не було дано оцінки висновкам імунологічної та молекулярно-генетичної експертизам, вважає, що, явка з повинною, протокол відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_5, протокол очної ставки від 4 липня 2009 року повинні бути виключені з числа доказів обвинувачення як недопустимі. Касатор вказує, що суд у вироку не дав оцінки жодному з доказів на які послався у мотивувальній частині та не обґрунтував підстав призначення довічного позбавлення волі. Захисник просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційні скарзі та доповненні засуджений посилається на недопустимість доказів отриманих з порушенням права на захист, вказує на наявність у нього алібі, яке не було перевірене судом. Засуджений ставить питання про скасування вироку з направленням справи на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, висловивши думку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційні скарги засудженого та його захисника – частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 16-1 КПК України розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав.

Наведена норма процесуального закону судом першої інстанції не виконана.

У ході судового слідства від засудженого та захисника надходили неодноразові клопотання з метою доповнення судового слідства доказами, які відсутні в обвинувальному висновку, в тому числі і стосовно перевірки алібі ОСОБА_5 щодо його непричетності до вчиненого злочину. Для цього сторона захисту вимагала перевірки тверджень підсудного про знаходження його в момент вчинення злочину в інших місцях, зокрема, і у Жовтневому районному суді м. Маріуполя.

Вказані клопотання залишилися поза увагою суду, що свідчить про не створення судом необхідних умов для виконання сторонами їх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав. Таке порушення, колегією суддів визнається істотним, оскільки перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу та прийняти обґрунтоване і справедливе рішення у зв’язку з чим вирок підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України.

Підставним є твердження прокурора про не вирішення судом питання про відшкодування судових витрат.

Скасовуючи вирок у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально – процесуального закону та направляючи справу на новий судовий розгляд колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на необхідності при новому судовому розгляді перевірки доводів, які містяться в касаційних скаргах як засудженого так і захисника.

головуючого	Литвинова О.М.,
суддів	Тельнікової І.Г., Швеця В.А.
за участю прокурора	Казнадзея В.В.