Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Животова Г.О.,

суддів Квасневської Н.Д., Сахна Р.І.,

за участю прокурора Казнадзея В.В.

розглянула в судовому засіданні 24 травня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 3 червня 2010 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за ч. 2 ст. 367 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади на 3 роки, без штрафу.

На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та зобов?язано періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь державного підприємства "Донецька залізниця" на відшкодування завданої шкоди 4 428 747, 37 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 серпня 2010 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, будучи посадовою особою, яка виконує адміністративно-господаські функції, працюючи майстром по обліку матеріалів верхньої будови колії колійно-машинної станції № 10 ДП "Донецька залізниця", уклавши договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого він несе відповідальність за отримання, поставку, збереження та забезпечення схоронності ввірених йому матеріальних цінностей, а також веде облік наявності та руху цих цінностей, у період з 7 жовтня 2007 року по 13 листопада 2008 року, у результаті злочинної недбалості допустив нестачу ввіреного йому державного майна на загальну суму 4428747,37 грн., що в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Посилається на те, що поза увагою апеляційного суду залишилися доводи апеляції прокурора про необґрунтованість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, а тому безпідставно залишено апеляцію прокурора без задоволення, а вирок – без зміни. Крім того, прокурор звертає увагу, що кримінальну справу було порушено щодо ОСОБА_2 і справа розглядалася саме щодо цієї особи, а судові рішення у справі винесені щодо ОСОБА_1.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 367 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

Посилання на м’якість призначеного ОСОБА_1 покарання у зв’язку з необґрунтованим, на думку прокурора, застосуванням щодо засудженого ст. 75 КК України є непереконливим. Як убачається зі змісту вироку, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, дані про його особу, обставини, що пом’якшують покарання та навів їх у вироку, обравши покарання у межах санкцій закону. Суд урахував, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, працює та позитивно характеризується за місцем роботи, взяв до уваги особливості виконуваної роботи, незабезпечення підприємством умов та порядку зберігання матеріальних цінностей, відсутність забезпечення охорони матеріальних цінностей. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено. Таким чином, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд, відповідно до вимог ст. 75 КК України, врахував тяжкість злочину, який є злочином середньої тяжкості, особу винного та інші обставини справи, на підставі яких дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, належно мотивувавши своє рішення у вироку.

У резолютивній частині вироку суд допустив описку в по-батькові засудженого, яка підлягає виправленню у передбаченому ст. ст. 309, 311 КПК України порядку.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

Рекомендувати суду першої інстанції в порядку, передбаченому ст. ст. 309, 311 КПК України, виправити описку, зазначену в мотивувальній частині даної ухвали.