Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Марчук Н.О., Слинька С.С.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні 31 травня 2011 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 27 жовтня 2010 року.

31 травня 2010 року прокурором Шевченківського району м. Запоріжжя порушено кримінальну справу щодо голови правління садового товариства "Мічурінець" ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Приводом та підставами для порушення кримінальної справи стали матеріали перевірки дотримання законодавства України про охорону та використання земельних ресурсів. Згідно із вказаною постановою, 24 березня 2007 року, 16 квітня 2007 року, 08 грудня 2007 року голова правління садового товариства "Мічурінець" ОСОБА_1, перевищивши свої службові обов’язки, одноособово, без винесення зазначеного питання на розгляд правління, прийняв у члени товариства ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким було надано земельні ділянки №№ 122, 123, 124. Також ОСОБА_1, перевищивши свої службові повноваження, дозволив за відсутності дозвільних документів будівництво приміщень на цих ділянках. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_1 земельна ділянка, що належить територіальній громаді м. Запоріжжя і перебуває в оренді у садового товариства "Мічурінець", незаконно вибула з володіння садового товариства, цільове призначення земельних ділянок (землі сільськогосподарського призначення) змінено, сільськогосподарським угіддям завдано істотну шкоду.

Не погодившись із постановою про порушення кримінальної справи, ОСОБА_1 оскаржив її до суду.

22 вересня 2010 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя задовольнив скаргу заявника та скасував постанову прокурора Шевченківського району м. Запоріжжя від 31 березня 2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 365 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27 жовтня 2010 року постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вказані судові рішення через істотне порушення кримінально-процесуального закону, мотивуючи своє прохання тим, що у слідчого було достатньо приводів і підстав для порушення кримінальної справи, тоді як суди при постановлені своїх рішень вийшли за межі повноважень, вдавшись до оцінки доказів, зібраних досудовим слідством.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 94 КПК України підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину. При цьому закон не вимагає, щоб органи дізнання, досудового слідства при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавали докази або вважали встановленими будь-які обставини.

Скасовуючи вказану постанову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, не містять достатніх даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України. Суд зазначив також, що із постанови неможливо зрозуміти, які саме дії ОСОБА_1 складають об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, яка шкода була заподіяна його діями інтересам держави, чим підтверджується істотність такої шкоди.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи були у прокурора чи слідчого приводи і підстави для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для прийняття рішення про порушення кримінальної справи. При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, суд, детально навівши у постанові вказані положення закону, не дотримався їх.

Скасовуючи вказану постанову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, не містять достатніх даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України. Суд зазначив також, що із постанови неможливо зрозуміти, які саме дії ОСОБА_1 складають об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, яка шкода була заподіяна його діями інтересам держави, чим підтверджується істотність такої шкоди.

Таким чином, місцевий суд замість перевірки наявності приводів і підстав для порушення кримінальної справи вдався до аналізу цієї постанови на предмет достатності посилання в ній на наявність в діях ОСОБА_1 об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України. Хоча відповідно до вимог ст. 64 КПК України встановлення та формулювання об’єктивної та суб’єктивної сторони злочину є завданням наступної стадії кримінального процесу – досудового слідства. А оцінка достатності та допустимості доказів повинна даватися судом при постановленні по справі остаточного рішення.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 347 та ст. 382 КПК України, апеляційний суд під час розгляду апеляцій на постанови місцевих судів, якими скасовані постанови про порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи дотримався суд першої інстанції під час розгляду скарг вимог, передбачених ст. 236-8 КПК України.

Однак апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущені місцевим судом порушення закону й також постановив незаконне рішення, залишивши без зміни вищевказану постанову. При цьому навів в ухвалі аналогічні мотиви, що й суд першої інстанції.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно розглянути справу з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 27 жовтня 2010 року за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.