розглянула в судовому засіданні 7 червня 2011 року в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 3 листопада 2010 року.

Постановою помічника прокурора Солом’янського району м. Києва від 1 березня 2010 року відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо голови ДВК № 106 ТОВ № 222 ОСОБА_2 та члена ДВК № 106 ТОВ № 222 ОСОБА_3 за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 157 КК України.

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на вказане рішення помічника прокурора, й постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2010 року його скаргу залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 3 листопада 2010 року постанову районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови та ухвали, а справу просить повернути для проведення додаткової перевірки. Свої вимоги мотивує тим, що апеляційним судом під час розгляду справи було порушено рівність його прав і надано перевагу прокурору у доведенні переконливості доказів перед судом. Також посилається на те, що помічник прокурора, приймаючи рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, не опитав заявлених свідків, та не прийняв рішення по його заяві про порушення кримінальної справи за ст. 161 КК України. Суди також заявлених свідків у судовому засіданні не допитали.

Заслухавши доповідь судді, пояснення заявника на підтримання поданої скарги, заперечення прокурора проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 236-2 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя повинен перевірити, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 КПК України, і, в залежності від установленого, приймає рішення про скасування такої постанови органу досудового слідства та повернення матеріалів для проведення додаткової перевірки або рішення про залишення скарги без задоволення.

Із матеріалів справи вбачається, що при розгляді скарги ОСОБА_1 суд дотримався зазначених вимог закону, належним чином перевірив законність винесеної прокурором постанови і дійшов обґрунтованого висновку про те, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, належним чином умотивувавши своє рішення.

Такі ж, як і в касаційній скарзі, твердження ОСОБА_1 висловлював у своїй апеляції. Апеляційний суд визнав їх безпідставними, належним чином обгрунтувавши свої висновки. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судового рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 3 листопада 2010 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи – без зміни.