Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 1 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 січня 2011 року щодо нього,

Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 1 жовтня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого,

останній раз вироком Орджонікідзевського

районного суду м. Харкова від 18.01.2007

року за ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 342 КК України

на 3 роки 1 місяць позбавлення волі,

звільненого 13.11.2008 року від відбування

призначеного покарання умовно-достроково

на 10 місяців 15 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Вирішено питання про стягнення із засудженого матеріальних збитків на користь потерпілої та стягнення судових витрат.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 13 січня 2011 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, приблизно о 2 годині 00 хвилин 17 квітня 2010 року, біля буд. № 49-А по вул. Рибалко в м. Харкові, в ході розпиття алкогольних напоїв з потерпілою ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, діючи з корисливих мотивів, з метою наживи, підійшов до останньої та, за допомогою ривка, штовхнувши її рукою в область грудей, відкрито заволодів сумкою потерпілої та речами, що в ній знаходились, а саме: мобільним телефоном "Samsung L310", гаманцем та косметичкою, на загальну суму 1 468 грн. 70 коп., після чого з місця вчинення злочину зник.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну вироку місцевого суду і ухвали апеляційного суду та пом’якшення призначеного йому покарання.

Засуджений вказує, що при призначенні покарання суд не врахував ряд обставин, а саме: дані про склад сім’ї, пенсійний вік та стан здоров’я його матері, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також те, що він до затримання неофіційно працював. Вважає, що у суду були підстави застосувати до нього ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна із застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, вчиненому повторно, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі засудженого не оскаржуються.

Твердження засудженого про те, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, мотиви вчинення злочину та його наслідки, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, має формально позитивну характеристику, думку потерпілої щодо призначення покарання, наявність обставини, що пом’якшує покарання – щире каяття та обставини, що обтяжує покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, та дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, за якою він визнаний винним.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку та виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 законним і обґрунтованим.

На думку колегії суддів, покарання призначене ОСОБА_5 є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 1 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 січня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.