розглянула в судовому засіданні 23 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Суворівського районного суду м. Одеси від 12 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2010 року.

Вироком Суворівського районного суду м. Одеси від 12 березня 2010 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму

за ч. 1 ст. 368 КК України із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 16 000 грн. без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати відповідні посади та займатися відповідною діяльністю.

Судом вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2010 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що 2 червня 2009 року, біля 12 годин 20 хвилин, будучи посадовою особою, головним спеціалістом – секрета- рем опікунської ради відділу з питань забезпечення діяльності органу опіки та

Справа № 5-1695км11 Категорія: ч. 1 ст. 368 КК України

Головуючий в суді першої інстанції: Бобовський К.Ю.

Доповідач в апеляційній інстанції: Сенатор Л.І.

Доповідач в касаційній інстанції: Крижановський В.Я.

піклування Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради, знаходячись в своєму службовому кабінеті, діючи умисно, з корисливих спонукань, маючи завчасно досягнуту домовленість, отримала від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у виді хабара грошові кошти в сумі 200 доларів США (за курсом НБУ на той період – 1522,1 грн.), за видачу дозволу районної адміністрації на здійснення угоди з відчуження квартири, 1/3-тя частина якої належала неповнолітній ОСОБА_7 та право користування якої мала малолітній ОСОБА_8 Отриманими грошовими коштами ОСОБА_1 розпорядитися не змогла, оскільки була затримана працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 69, що призвело до призначення засудженій покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та її особі внаслідок м'якості. Також стверджує, що суд безпідставно не призначив засудженій додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати відповідні посади та займатися відповідною діяльністю, що унеможливлює вчинення нею подібних злочинів у майбутньому. Крім того, на думку прокурора, кваліфікація дій за ч. 1 ст. 368 КК України є невірною, оскільки суд недостатньо повно врахував показання потерпілого про те, що ОСОБА_1 саме вимагала від нього хабар, і розмір якого становить 500, замість зазначених у вироку 200 доларів США.

В запереченнях на касаційну скаргу захисник засудженої просить касаційну скаргу залишити без задоволення, наголошує на тому, що кваліфікація дій ОСОБА_1 є вірною відповідно до пред’явленого обвинувачення, яке змінювалось тим же прокурором, що і стверджує в касаційній скарзі про неправильну кваліфікацію. Призначення засудженій додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати відповідні посади та займатися відповідною діяльністю не є необхідним, оскільки ОСОБА_1 вийшла на пенсію у зв’язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу лише в частині неправильного застосування кримінального закону, а саме ст. 69, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину при обставинах, детально викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо невірної кваліфікації дій засудженої колегія суддів вважає безпідставними.

Прокурор, посилаючись на те, що судом не дана належна оцінка показанням потерпілого про те, що ОСОБА_1 саме вимагала у нього хабар в розмірі 500 доларів США, з яких вона раніше отримала 300 доларів США, вийшов за межі пред’явленого обвинувачення.

Так, постановою про зміну обвинувачення в суді від 11.11.2009 року прокурором, тим самим, що і подана касаційна скарга, дії ОСОБА_1 перекваліфіковані з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України на підставі того, що в діях останньої була відсутня кваліфікуюча ознака "вимагання хабара".

Крім того, в цій же постанові прокурором зазначено, що факт начебто отримання раніш ОСОБА_1 хабара у розмірі 300 доларів США зафіксований не був, підсудною заперечувався, а отже є недоведеним.

Тому судом дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 368 КК України, підстав для перекваліфікації колегія суддів не вбачає.

Суд дотримався вимог ст. 65 КК України, згідно з якою особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 69 КК України суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції частини статті Особливої частини КК України (2341-14) як обов’язкове. Крім того, ОСОБА_1 вийшла на пенсію у зв’язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі, тому доводи прокурора про призначення додаткового покарання для унеможливлення вчинення нею подібних злочинів в майбутньому є безпідставними.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, засуджена вину визнала і щиро розкаялась, не судима, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, врахований її вік, тривалий та бездоганний трудовий стаж, стан здоров’я, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Дані пом’якшуючі покарання обставини суд обґрунтовано визнав такими, що істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого нею злочину і дійшов вірного висновку про можливість призначення засудженій основного покарання без призначення їй додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати відповідні посади та займатися відповідною діяльністю.

Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку прийнято правильне рішення. Свої висновки суд належним чином умотивував, вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив, належним чином оцінив. З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

З огляду на викладене, призначене засудженій покарання із застосуванням ст. 69 КК України без призначення додаткового покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим та достатнім, а тому колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для скасування судових рішень внаслідок м’якості призначеного ОСОБА_1 покарання.

Крім того, перевіряючи справу за касаційною скаргою було встановлено, що у вступних та резолютивних частинах вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду помилково зазначено по батькові засудженої як "ОСОБА_1". Натомість, як вбачається з матеріалів справи, а саме з копій паспорту (а.с. 179) та трудової книжки (а.с. 280), по батькові засудженої правильним до написання є "ОСОБА_1". У зв’язку з чим судові рішення в порядку ст. 395 КПК України підлягають зміні в цій частині.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Суворівського районного суду м. Одеси від 12 березня 2010 року і ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити в частині написання по батькові засудженої. Вважати засудженою ОСОБА_1 замість ОСОБА_1.