розглянула у судовому засіданні в м. Києві 23 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 9 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2011 року.

Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 9 листопада 2010 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн., на користь ОСОБА_6 - 80 000 грн., ОСОБА_7 - 50 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2011 року вирок щодо ОСОБА_2 скасовано в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_7 та справу в цій частині повернуто на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 2 березня 2010 року, приблизно о 20 год., поблизу с. Юрівка Конотопського району Сумської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно несправним, але роботоздатним автомобілем "ВАЗ 2103" д.н. НОМЕР_1, не впорався з керуванням, не обрав безпечну швидкість руху, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та узбіччя і допустив в’їзд в сніговий насип, внаслідок чого автомобіль перевернувся, а пасажир ОСОБА_8 випав з автомобіля і від отриманих тілесних ушкоджень помер.

У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_2 у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Вважає, що судом при обранні міри покарання засудженому не було враховано його щире каяття, повне визнання вини, відшкодування моральної та матеріальної шкоди потерпілим, позитивні характеристики, перебування на його утриманні неповнолітніх дітей та пристарілих батьків, думку потерпілих, які просили звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що апеляційний суд, залишаючи вирок у частині призначеної міри покарання без зміни, належним чином своє рішення не мотивував. Просить застосувати до засудженого вимоги ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2, суд зробив на підставі доказів, які є у справі та вони в цій частині у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі є безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_2 покарання, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що таке покарання призначене засудженому є необхідним й достатнім для його виправлення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 свою вину у вчиненому під час досудового та судового слідства не визнав, що свідчить про відсутність його каяття, вчинив тяжкий злочин перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, а тому призначене засудженому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Підстав вважати призначене покарання несправедливим внаслідок суворості, у колегії суддів немає.

У відповідності до ст. 377 КПК України судом апеляційної інстанції перевірялися доводи засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі, і свого підтвердження не знайшли.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень по справі, не виявлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 9 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 – без задоволення.