за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2015 року,

У квітні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва звернулось до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства "Миколаївводпроект" про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на порушення вимог Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) та постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 "Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України " (372-2004-п) Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи" відповідач за період з 1 січня 2013 по 31 березня 2013 року не відшкодовує управлінню Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва витрати на виплату пенсій, що становить різницю між сумою пенсії, призначеної згідно Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) та пенсіями обчисленими відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право ОСОБА_1, що працював на підприємстві відповідача.

Позивач просив стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства "Миколаївводпроект" витрати на виплату пенсії, що становить різницю між сумою пенсії, призначеної ОСОБА_1 як науковому працівнику та сумою пенсії, обчисленої на загальних підставах в розмірі 3331 гривень 47 копійок.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Ознайомившись із матеріалами справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 даного Положення передбачено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є: участь у формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 15 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворювані в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відкрите акціонерне товариство "Миколаївводпроект" зареєстровано як юридична особа 05 грудня 2005 року.

Відкрите акціонерне товариство "Миколаївводпроект" перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, як платник страхових внесків, відповідно до статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з приписами п. п. 1, 2 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (із змінами та доповненнями) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, у тому числі, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Відповідно до частин 1-3 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку:

чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;

жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Згідно із статтею 24 названого Закону різниця між сумою пенсії, призначеною за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів Ш-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету, а для інших підприємств та організацій - за рахунок коштів цих підприємств, установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Згідно Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою КМ України, від 24.03.2004 № 372 (372-2004-п) , за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Відповідно до пункту 5 Порядку розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних (у тому числі і недержавних) підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів Ш-ІV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення. Отже дані суми визначаються на підставі місячного розміру пенсійного утримання особи, що має право на даний вид пенсії і є виключною компетенцією Пенсійного фонду. Тобто даним пунктом закріплено обов'язок Пенсійного фонду щодо визначення розміру витрат на відшкодування різниці наукових пенсійна. Підприємства зобовязані щомісяця до 25 числа перераховувати органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Як встановлено судом першої інстанції, органом Пенсійного фонду України в 2002 році було призначено громадянину ОСОБА_1, який працював у відкритому акціонерному товаристві "Миколаївводпроект", наукову пенсію згідно статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

За період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2013 року відкрите акціонерне товариство "Миколаївводпроект" має перед позивачем заборгованість по відшкодуванню пільгової пенсії, призначеної науковому працівнику у розмірі 3331 гривня 47 копійок, однак, не погашає цю заборгованість, посилаючись на відсутність законних підстав для її сплати.

З матеріалів справи вбачається, що управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва надсилались відповідачу повідомлення про необхідність відшкодування фактичних витрат на виплату наукових пенсій, призначених працівнику підприємства відповідача, проте суми коштів зазначені у повідомленнях, незважаючи на обовязок встановлений законом, відшкодовані чи оскаржені не були.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з позицією якого погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку щодо відсутності правових підстав для відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату і доставку наукової пенсії.

В обґрунтування прийнятих рішень суди попередніх інстанцій зазначають, що 12 червня 2003 року управління ПФУ в Ленінському районі міста Миколаєва припинило виплату наукової пенсії ОСОБА_1

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06 квітня 2004 року по справі № 2-151 зобов'язано УПФ України в Ленінському районі міста Миколаєва провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, установивши її розмір в порядку, передбаченому діючим пенсійним законодавством та Законом "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) .

Рішенням комісії по призначенню та виплаті пенсій при УПФ України в Ленінському районі міста Миколаєва від 02 вересня 2005 року №8 виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" було припинено.

28 лютого 2006 року рішенням Ленінського районного суду по справі № 2-391 визнано неправомірним та скасовано рішення Комісії з призначення та виплаті пенсії УПФ України в Ленінському районі міста Миколаєва. Зобов'язано УПФ України в Ленінському районі міста Миколаєва призначити ОСОБА_1 наукову пенсію.

Однак, ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 квітня 2008 року рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28 лютого 2006 року було скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до УПФ України в Ленінському районі міста Миколаєва закрито.

Позивачем було припинено виплату ОСОБА_1 наукової пенсії.

Зазначені обставини були встановлені під час розгляду справи за позовом Управління пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва до Відкритого акціонерного товариства, за участі третьої особи - Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва про стягнення заборгованості в сумі 266 гривень 58 копійок, що підтверджується постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року (а.с.50-50а).

Крім того, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року, Управлінню ПФУ в Центральному районі міста Миколаєва також було відмовлено у задоволені позову до Відкритого акціонерного товариства "Миколаївводпроект", за участю третьої особи - Управління ПФУ в Ленінському районі міста Миколаєва про стягнення з відповідача 266,58 гривень заборгованості по науковій пенсії виплаченої ОСОБА_1

У вказаній постанові від 01 жовтня 2012 року, Миколаївський окружний адміністративний суд зазначає про відсутність правових підстав для виплати ОСОБА_1 наукової пенсії у зв'язку із чинністю рішення органу ПФУ про припинення виплати зазначеної пенсії.

Однак, суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував до ПФУ з січня 2013 року по березень 2013 року включно виплатило ОСОБА_1 пенсію як науковому працівнику.

Підставою для такої виплати є рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 6 квітня 2004 року, яке не скасоване, є чинним та підлягає виконанню.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Отже рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 6 квітня 2004 року підлягає виконанню.

Посилання суду першої інстанції в обґрунтування своїх висновків на постанови апеляційного суду Миколаївської області від 11 травня 2006 року та Ленінського районного суду міста Миколаєва від 31 березня 2009 року, ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 15 квітня 2008 року та Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28 березня 2012 року, колегія суддів вважає помилковими, оскільки зміст цих судових рішень не спростовує право ОСОБА_1 на наукову пенсію та не спростовує обов'язку відповідача сплачувати витрати на виплату та доставку такої пенсії.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим посилання позивача у своїй касаційній скарзі на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, якою задоволені позовні вимоги Управлінню ПФУ в Центральному районі міста Миколаєва про стягнення з ВАТ "Миколаївводпроект" на користь управління заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 2180 гривень 72 копійки за період з 1 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року. Зазначена постанова також не скасована, є чинною та підлягає виконанню.

Одеський апеляційний адміністративний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, на зазначені порушення процесуального законодавства уваги не звернув та залишив його без змін, хоча позивач на зазначені обставини посилався у своїй апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За нормами статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення процесуального права щодо законності та обґрунтованості судового рішення унеможливили встановлення фактичних обставин, а саме чи особа, якій призначено та виплачено позивачем пенсію як науковому працівнику на підставі Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) відповідає визначенню особи, яка має право на одержання такої пенсії та чи підлягають ці витрати відшкодуванню, що має значення для правильного вирішення справи, їх рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2015 року в цій справі скасувати та направити справу в суд першої інстанції на новий розгляд.