провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 р. у справі № 817/1235/14 за позовом Львівської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті до Державної фінансової інспекції в Рівненській області про визнання неправомірним та скасування листа-вимоги,-

В квітні 2014 року Львівська регіональна служба Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Рівненській області від 27.02.2014 року № 17-07-17/1922.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Рівненській області від 27.02.2014 року № 17-07-17/1922.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фінансова інспекція в Рівненській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованість застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області на виконання звернення УМВС України в Рівненській області від 10.12.2013 р. № 50/6-40962, постанови слідчого відділу СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, згідно ухвали Рівненського міського суду від 10.12.2013 р., проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Львівської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті в частині діяльності Рівненського пункту державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (надалі - Львівська регіональна ветслужба) за період з 01.01. 2012 по 20.09. 2013 року, за результатами якої складено акт від 30.01. 2014 р. № 17-07-06/2 (а.с.14-49).

На акт ревізії позивачем направлені заперечення від 12.02. 2014 р. № 50 (а.с.51-54), які згідно з висновками від 26.02.2014 року відповідачем прийняті не були (а.с.51-54, 56-63).

Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області керівнику позивача направлено вимогу від 27.02.2014 № 17-07-17/1922 про усунення порушень (а.с.11-13), згідно з якою необхідно: п.1 - розглянути питання щодо притягнення до відповідальності осіб, якими допущено порушення, в т.ч. шляхом звільнення з займаної посади заступника начальника Львівської регіональної служби держветсанконтролю, яким не забезпечено перерахування до державного бюджету кошти у розмірі 360738,24 грн.; п.2 - перерахувати за рахунок власних надходжень спецфонду позивача до доходів загального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 "Інші надходження" 300615,20 грн.

За висновками органу державного контролю у порушення вимог Постанови КМ України від 28.11.2011 року №1348 "Деякі питання надання послуг Державною ветеринарною та фітосанітарною службою, органами та установами, що належать до сфери її управління" (далі - Постанова № 1348), протягом періоду з 05.01.2012р. по 14.12.2012р. Рівненським ПДВСКН безпідставно надано платні послуги, які включено в рахунки по наданню ветеринарних послуг суб'єктам господарювання п.1 "Інформаційні послуги з питань ветеринарно - санітарних вимог та правил при перевезенні вантажів, підконтрольних службі ветеринарної медицини", п.2 Аналіз епізодичного стану виходу вантажу", п.17 "Оформлення документів" та п.19 "Надання консультацій роз'яснення чинних інструкцій, вказівок, інших нормативних документів". Загальна сума наданих з порушенням чинного законодавства платних послуг склала 360738,24 грн., в тому числі ПДВ - 60123,04 грн., а саме: "п.1" - 90580,27 грн., в тому числі ПДВ - 15096,71 грн.; "п.2" - 96738,26 грн., в тому числі ПДВ - 16123,04 грн.; "п.17" - 16718,64 грн., в тому числі ПДВ - 27863,94 грн.; "п.19" - 6236,06 грн., в тому числі ПДВ - 1039,34 грн.

Відповідно до платіжних доручень, установою, впродовж січня-грудня 2012 року кошти в сумі 60123,04 грн. перераховано на рахунок № 3110029700004 до Державного бюджету, як сплата ПДВ.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що правовідносини, які є спірними у даній справі, врегульовані Бюджетним кодексом України (2456-17) , Законом України "Про ветеринарну медицину" від 25.06.1992 р. № 2498-XII (2498-12) , вказаною вище Постановою № 1348 (1348-2011-п) , Положенням про Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 року № 464/2011 (464/2011) , постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2009 року № 1167 "Про затвердження Порядку формування тарифів на ветеринарні послуги, що надаються державними установами ветеринарної медицини" (1167-2009-п) , наказом Мінагрополітики від 31.10.2012 року № 666 (z1964-12) "Про затвердження розмірів плати за послуги які надаються Державною ветеринарною та фітосанітарною службою, органами та установами, що належать до сфери її управління, і розміру плати за їх надання" та наказом Львівської регіональної ветслужби № 54 від 31 грудня 2008 року "Про затвердження тарифів на виконання ветеринарних робіт (послуг)", який діяв до набрання чинності зазначеним вище наказом Мінагрополітики від 31.10.2012 року № 666 (z1964-12) .

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 99 Закону України "Про ветеринарну медицину", оплата проведення заходів щодо видачі відповідних ветеринарних документів, послуг при експортно-імпортних операціях та транспортуванні територією України об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється за рахунок їх власників (операторів потужностей) згідно з тарифами. Тарифи на ветеринарні послуги затверджуються відповідно до законодавства про ціни та ціноутворення.

Згідно розпорядження Головного державного інспектора ветеринарної медицини України "Про введення в дію тимчасових тарифів на ветеринарні послуги" від 20.02.2006 р. № 22, був виданий наказ начальника Львівської регіональної ветслужби від 31.12.2008 року № 54 "Про затвердження тарифів на виконання ветеринарних робіт (послуг)".

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вказав на те, що, дані тарифи були сформовані та відповідали вимогам ст. 99 Закону України "Про ветеринарну медицину", пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2009 року № 1167 "Про затвердження Порядку формування тарифів на ветеринарні послуги, що надаються державними установами ветеринарної медицини" (1167-2009-п) (далі - Постанова № 1167), наказу Державного комітету ветеринарної медицини України від 26.11.2010 року № 524 "Про затвердження Норм часу і чисельності працівників державних установ ветеринарної медицини, регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті" (z0442-11) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.04.2011 року за № 444/19182 (z0444-11) ) (далі - Наказ № 524), наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України "Про затвердження Механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги" від 19.02.1996 р. № 51 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.04.1996 р. № 176/1201 (z0176-96) ) та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. № 1160-ІУ (1160-15) .

Позивачем, відповідно до затверджених тарифів за договорами надавались ветеринарні роботи (послуги) юридичним та фізичним особам. Указом Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (1085/2010) утворено Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України, реорганізувавши Державний комітет ветеринарної медицини України.

Відповідно до Положення про Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 464/2011 (464/2011) , Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України (Держветфітослужба України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, також вона входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини.

Пунктом 7 Положення про Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України визначено, що Держветфітослужба України для виконання покладених на неї завдань, утворює регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року № 1348 (1348-2011-п) (набрала чинності 05.01. 2012 року) встановлено конкретний перелік платних послуг, які надаються регіональними службами державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті і установами, що належать до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, з питань ветеринарної медицини.

Пункт 3 Постанови КМ України № 1348 (1348-2011-п) зобов’язує Міністерство аграрної політики та продовольства затвердити за погодженням з Міністерством економічного розвитку і торгівлі та Міністерством фінансів розміри плати за надання послуг, які надаються регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, і установами, що належать до сфери управління Державної ветеринарної та фіто санітарної служби, з питань ветеринарної медицини.

Таким чином, Постановою КМ України № 1348 (1348-2011-п) встановлено конкретний перелік платних послуг, які надаються регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті і установами, що належать до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, з питань ветеринарної медицини, проте Постанова КМ України № 1348 (1348-2011-п) не визначає механізм формування тарифів (розміру плати) на ветеринарні послуги, які надаються регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.

При цьому, лише 31.10.2012 року наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України були затвердженні "Розміри плати за послуги з питань ветеринарної медицини, захисту рослин, охорони прав на сорти, які надаються органами та установами, що входять до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби" № 666 ( Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.11.2012 р. № 1964/22276 (z1964-12) ) (далі - Наказ № 666). Даний наказ, набрав чинності з дня його офіційного опублікування, а саме 14.12. 2012 року.

Передумовами підготовки до затвердження наказу Мінагрополітики України від 31 жовтня 2012 року № 666 (z1964-12) , було розроблення Державною ветеринарною та фітосанітарною службою таких нормативно-правових актів:

- Постанова № 1167 "Про затвердження Порядку формування тарифів на ветеринарні послуги, що надаються, державними установами ветеринарної медицини". Пункт 1 самого Порядку визначає механізм формування тарифів на ветеринарні послуги, що надаються державними установами ветеринарної медицини, які повністю утримуються за рахунок державного бюджету та відповідно до якого вказано, що при формуванні тарифів, що надаються ветеринарними спеціалістами включаються послуги із здійснення протиепізоотичних заходів та послуги з оформлення та видачі ветеринарних документів;

- Наказ Державного комітету ветеринарної медицини України від 26.11.2010 № 524 "Про затвердження норм часу і чисельності працівників державних установ ветеринарної медицини" (z0442-11) . Відповідно до якого нормативи часу і чисельність працівників різних категорій по наданню послуг підприємцям та розрахунок їх вартості є науково-обґрунтованими, оскільки підготовлені Українським науково-дослідним інститутом продуктивності агропромислового комплексу, протокол вченої ради від 09.11.2006 № 10. Пунктом 1.3. Наказу зазначено норми часу для працівників державних установ ветеринарної медицини, регіональних служб держветсанконтролю, що додаються;

- Постанова Кабінету Міністрів України 28 грудня 2011 р. № 1348 "Деякі питання надання послуг Державною ветеринарною та фітосанітарною службою, органами та установами, що належать до сфери її управління" (1348-2011-п) (визначено перелік платних послуг та окремі їх розміри).

Суди, у своїх рішеннях вірно зауважили, що Закон України "Про ветеринарну медицину" (2498-12) має вищу юридичну силу, ніж Постанова № 1348 (1348-2011-п) і є переважним при встановленні оплати за ветеринарні послуги під час експортно-імпортних операціях та транспортуванні територією України об'єктів державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду, а тому позивач за надані, згідно Закону, послуги зобов'язаний стягувати плату.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції вірно вказав на те, що в листі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 07.12. 2012 р. № 15-7-12/11392 зазначено, що у зв'язку з прийняттям Наказу № 666 (z1964-12) , голова Держветфітослужби вимагає вжити заходів щодо скасування попередніх наказів, якими встановлювалися тарифи за послуги з питань ветеринарної медицини.

Тобто, вищезазначений лист додатково підтверджує правомірність застосування тарифів затверджених наказами позивача, у зв'язку відсутністю спеціального нормативно-правового акту, який б встановлював розміри плати за ветеринарні послуги.

Також, кошти, які одержані позивачем за надані ветеринарні послуги, надходили до Державного бюджету на спеціальний рахунок служби та були передбачені кошторисом Львівської регіональної ветслужби на 2012 рік затвердженою Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України 21 лютого 2011 року, а відповідно до п.4 ст. 23 Бюджетного кодексу України: витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичний надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Суд, у своєму рішенні вказав на те, що усі надходження коштів по спеціальному фонду державного бюджету за здійснення ветеринарних послуг йшли на матеріально-технічне забезпечення Львівської регіональної ветслужби.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що виконання позивачем листа-вимоги неможливе, оскільки в оскаржуваному листі не зазначено, які саме заходи необхідно вжити та якими нормами права позивачу надані повноваження для вжиття таких заходів.

Тому, стягнення з Львівської регіональної ветслужби зазначених по акту ревізії бюджетних коштів на загальну суму 300615,20 грн. до загального фонду Державного бюджету України, є порушенням ст. 119 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, а саме: нецільовим використанням бюджетних коштів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимога відповідача від 27.02.2014 року № 17-07-17/1922 із зобов'язанням перерахувати зазначені кошти за рахунок власних надходжень спеціального фонду до загального фонду державного бюджету або їх відшкодування винними особами є протиправною, оскільки не ґрунтується на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Висновок суду першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог ґрунтується на доказах, досліджених судами та наявних у матеріалах справи, а тому колегія суддів із цим погоджується.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили матеріали справи, вірно встановили характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосували норми матеріального права до їх вирішення.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення незаконних рішень, не встановлено.

Твердження касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Рівненській області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 р. у справі № 817/1235/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.