провівши попередній розгляд справи у за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 р. у справі за позовом ТОВ "Українська Хімічна Мережа" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, стягнення платежів,-

В лютому 2014 року ТОВ "Українська Хімічна Мережа" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати повністю рішення Київської регіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості товарів № 100270000/2013/300248/2 від 21.08.2013 р.; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ "Українська хімічна мережа" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 27 413, 59 (двадцять сім тисяч чотириста тринадцять) гривень 59 коп.; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ "Українська хімічна мережа" надмірно сплачену суму митних платежів у розмірі 7145,72 (сім тисяч сто сорок п'ять) гривень 72 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської регіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості товарів № 100270000/2013/300248/2 від 21.08.2013 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська міжрегіональної митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованість застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що між позивачем (покупець), з одного боку, та Компанією "ICL-IP Europe B.V." (Нідерланди) (продавець), з іншого боку, було укладено контракт від 27/05/2013 р. № UHS-27.05.2013 р. та додатку № 3 від 05.08.2013 р., а також відповідно до інвойсів від 13.08.2013 р. № 73225183 та проформи-інвойсу від 07.08.2013 р. № 97005501, позивачем придбано на умовах FCA-Антверпен (Нідерланди) (Інкотермс-2010) товар визначеного в додатку № 3 та інвойсах найменування, асортименту, кількості та ціни, на загальну вартість 68 580,40 дол. США, у т.ч., товар № 1 - декабромдифенил оксид DECA FR-1210 (AJ7 MIC), кількістю 14 тонн, за ціною 4200 дол. США/тонна, загальною вартістю 58800 дол. США; товар № 2 - 2-етилгексил дифеніл фосфат PHOSFLEX 362, кількістю 1,996 тонн за ціною 4900 дол. США/тонна, загальною вартістю 9780,40 дол. США.

Згідно умов договору оплата передбачає 100% банківським переказом протягом 30 днів з дати комерційного рахунку.

Даний товар подано до митного оформлення згідно ВМД №100270000/2013/174764 від 20.08.2013 р. та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МК за першим методом (за ціною договору) у загальному розмірі 566153,79 грн. що складається з фактурної вартості товару № 2 - 58800 дол. США, товару № 1 - 9780,40 дол. США.

Декларант, на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору, подав до митного оформлення наступні документи: довідка про транспортні витрати № 16.08-13-ГИ від 15.08.2013 р. (3007); прайс-лист виробника б/н від 01.07.2013 р. (3014); Висновок ТИП № Ц-291 від 06.06.2013 р. (3016); Інвойс № 73225183 від 13.08.2013 (3105); Проформа інвойс № 97005501 від 07.08.2013 р. (3325); Контракт № UHS-27-05-13 від 27.05.2013 р. (4104); Додаток № 3 до контракту від 05.08.2013 р. (4103); Експортна декларація MRN13BEE0000033168797 від 19.08.2013 р. (9610); Сертифікат про походження товару № В 25573 від 08.08.2013 р., завірений ТПП країни відправника (7011).

Позивачем, на вимогу митного органу, надано додаткові документи та письмові пояснення, що не заперечується самим відповідачем.

Митним органом скориговано митну вартість товарів на рівні 87678,32 дол. США, у т.ч. товар №1 - 76860 дол. США, товар № 2 - 10818,32 дол. США, про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.08.2013 р. № 100270000/2013/300248/2.

Як зазначено в гр. 33 цього рішення, його прийнято у зв'язку з тим, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх даних, щодо обраного методу визначення митної вартості. Митна вартість товару № 1 скоригована за резервним методом та ґрунтується на митній вартості товару, митне оформлення якого здійснено згідно з ВМД від 20.08.2013 р. №100270000/2013/174764.

Виходячи із скоригованої відповідачем митної вартості товару позивач подав до митного оформлення нову ВМД від 21.08.2013 р. №100270000/2013/174918, згідно з якою проведено митне оформлення товару та випущено його у вільний обіг, а позивачем сплачено ПДВ на 27 413,59 грн. та мита на 7145,72 грн. більше.

Позивач, листом від 06.11.2013 р. № 155, звернувся до Київської регіональної митниці Міндоходів про визнання митної вартості за ціною договору та скасування винесеного рішення про коригування митної вартості товару, проте митний орган повідомив за результатом розгляду звернення позивача про відсутність підстав для скасування свого рішення.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Відповідно до частин 5, 6, 11 статті 264 МК України, з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту пункту 1 статті 337 МК України вбачається, що перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Згідно пункту 3 даної статті, контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Пунктом 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631 (z1360-12) , передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до статтей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суди, у своїх рішеннях зазначивли, що з аналізу статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" (3018-17) , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно частин 4,5 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно частини 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що митний орган, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно частиною 3 статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" від 24.05.2012 р. № 598 (z0883-12) в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що запис в гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості лише констатує зміст нормативних положень, але не свідчить про конкретні недоліки в наданих документах.

Крім того, до матеріалів справи долучено роздруківку з бази даних відповідача по ВМД, які оформлені на товар, що на думку відповідача є подібним за якісними характеристиками.

Як вбачається з матеріалів справи, митний орган в рішенні про коригування митної вартості зазначив номери та дати ВМД, на основі яких визначалася митна вартість: від 22.04.2013 р. № 100270000/2013/160198, від 28.01.2013 р. № 100270000/2013/149886, а до матеріалів справи долучено витяги з бази даних по ВМД, що не містять таких ідентифікаторів.

Судами також встановлено, що товар декабромдифеніл оксид DECA Aj7 MIC, марки FR 1210, що перевозився позивачем, дійсно має ідентичні характеристики тому товару, що перевозився згідно ВМД від 14.06.2013 р. № 100270000/2013/166546 і становить митну вартість за 1 кг у розмірі 5,49 USD.

За правилами Інкотермс 2010 термін поставки "FCA" допускає можливість здійснення транспортних послуг за рахунок продавця, в той час як у випадку позивача, продавець був звільнений від зобов'язань, що має значний вплив на митну вартість товару.

Крім того, термін поставки "FCA" звільняє обох сторін контракту від страхування товару, так як це було на виконання контракту, що міститься в матеріалах справи.

Однак, з наведеної в якості порівняння ВМД невідомо, чи мало місце таке страхування у добровільному порядку сторонами контракту, чи перевізником.

До того ж, у даній справі країною відправлення є Бельгія, а з роздруківки інформації по ВМД цього не видно, що може впливати на транспортні витрати.

Також, суди попередніх інстанцій вірно акцентували увагу на назві графи 9 таблиці витягу: "митна вартість за кг".

Дана назва означає, що графа містить інформацію саме про митну вартість, що включає в себе різні її складові, в тому числі і чисту ціну товару, а тому відсутність інформації щодо складових митної вартості, що були в неї включені, не дає можливості судам сприймати порівняну ВМД в якості належного доказу з підстав, наведених вище.

Стосовно інформації, наданої відповідачем по ВМД відносно другого товару, що перевозився, суди попередніх інстанцій правильно не прийняли її в якості належних доказів взагалі, з огляду на наступне.

Складні ефіри фосфорної кислоти FOSFLEX 362 (2-етилгексил дифеніл фосфат), що перевозилися позивачем, мають код CAS 1241-94-7.

registry number - це унікальний числовий ідентифікатор хімічних сполук внесений до реєстру Chemical Abstracts Service.

Хімічна реферативна служба - підрозділ Американського хімічного товариства, присвоює цей ідентифікатор всім хімічним речовинам, які коли-небудь зустрічалися в літературі. Даний ідентифікатор існує для спрощення ідентифікації назв хімічних речовин.

Суди, у своїх рішеннях вірно зазначили, що з 9 ВМД, наявних у витягу з бази даних, жоден товар не має коду CAS 1241-94-7, а отже беззаперечно є відмінним від якісних характеристик товару позивача.

Також, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції обгрунтовано надав оцінку твердженню митного органу про необхідність зазначення продавцем повного переліку позицій товарів у прайс-листах та застосування такого прайс-листа до необмеженого кола клієнтів.

За умовами п. 7. 1 дистриб'юторського погодження, підписаного позивачем 17.05.2013 р., між позивачем та контрагентом ціни на продукцію мають встановлюватися у відповідності до стандартної знижки з прейскуранту.

Судами також встановлено, що прайс-лист продавця виданий виключно для офіційного дистриб'ютора на території України згідно дистриб'юторського погодження від 17.05.2013 р. та контракту № UHS-27-05-13 від 27.05.2013 р., а тому посилання контрагента в прайс - листі на контракт, є більш ніж логічним, оскільки даний прайс -лист стосується виключно офіційного дистриб'ютора на території України і передбачає для позивача спеціальну ціну.

Стосовно зазначення відповідачем невідповідності специфіки оплати товару за контрактом даним інвойса та проформа інвойса, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, звернули увагу на наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції, контрактом передбачена стовідсоткова оплата товару з дати комерційного рахунку.

В першу чергу, судами зазначено, що відмінність дат оплати товару, зазначених в інвойсі від 13.08.2013 р. (12.09.2013 р.) та проформа інвойсі від 07.08.2013 р. (06.09.2013 р.), на митну вартість товару жодним чином вплинути не може.

По-друге, відповідачем не взято до уваги, що комерційним рахунком в даній справі є, власне, інвойс від 13.08.2013 р., від дати якого і було відраховано місячний строк для оплати товару.

Натомість, проформа інвойс від 07.08.2013 р. є попереднім розрахунком ціни товару, тобто ціновою пропозицією для завчасного формування фінансової політики підприємства, і зважаючи на його дату, дата оплати зазначена правильно - 06.09.2013 р.

Зважаючи на відповідність зазначених сум в інвойсі та проформа інвойсі, у суду були відсутні підстави приймати до уваги твердження відповідача про наявність у останнього підстав для визначення митної вартості за резервним методом.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновку про те, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів з порушенням статей глави 8 та 9 Митного Кодексу України (4495-17) , наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, Переліку додаткових складових до ціни договору" від 24.05.2012 р. № 598 (z0883-12) та наказу Мінфіну України "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа" від 30.05.2012 р. № 631 (z1360-12) , а саме - за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивачем невірно визначено митну вартість товарів.

Щодо вирішення питання про стягнення надміру сплачених митних платежів на користь позивача, судами встановлено наступне.

Так, на вимогу суду апеляційної інстанції, позивач надав договір-заявку з виконавцем перевезення товару ТОВ "Ітл - Груп" № 01 від 12.08.2013 р. до договору № 12/08/13 від 12.08.2013 р., в якому вага нетто зазначена 15996 кг, що відповідає відомостям ВМД, натомість, в зазначеному договорі - заявці вартість вантажу - 70000 дол./США, в той час як в додатку до контракту № 3 та ВМД ця сума становить 68580, 40 дол./США

Крім того, позивачем не надано в якості доказу договір № 12/08/13 від 12.08.2013 р.

Зважаючи на це, колегія суддів не мала можливості встановити межі відповідальності перевізника при здійсненні перевезення.

Між тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що жодною з сторін договору товар не страхувався, що відповідає умові поставки за правилами Інкотермс 2010, яка була обрана позивачем та його контрагентом.

Як було зазначено вище, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Саме поняття "підлягає сплаті" має діапазон дії не тільки на шляху до кінцевого споживача, під час якого будуть сплачені інші платежі для реалізації товару, але і у зворотньому напрямку, в тому випадку, наприклад, якщо з метою зменшення сплати митних платежів, декларант умисно відмовляється від страхування товару, який підлягає обов'язковому страхуванню.

Відповідно до Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" (1644-14) , небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", відповідальність суб'єктів перевезення небезпечних вантажів підлягає обов'язковому страхуванню у встановленому порядку.

Згідно п. 10.2 контракту, покупець зобов'язується належним чином інформувати своїх співробітників, підрядчиків, агентів та інших третіх осіб, які потенційно можуть піддаватися шкідливій дії від товару після його доставки покупцю на підставі контракту, про всі небезпеки, пов'язані з товаром, а також про правила належного зберігання, поводження і використання товару, зазначених в сертифікатах MSDS, а також в додаткових документах, які будуть передані продавцем покупцю протягом дії контракту.

В матеріалах справи міститься довідка контрагента позивача від 14.06.2013 р. (а. с. 41, 42), в якій зазначено, що у вартість товару включена вартість навантажувально-розвантажувальних робіт (переклад позивачем вказаної довідки судом під сумнів не ставиться).

З огляду на неповність та суперечність в матеріалах справи доказів на підтвердження митної вартості товару, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що визначена позивачем митна вартість за ціною договору є сумнівною і не може бути базою для визначення митних платежів.

З аналізу положень статей 57, 58 Митного кодексу України вбачається, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованих висновків про протиправність дій відповідача по винесенню спірного рішення, правомірність винесення якого спростовується матеріалами справи, та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення сум податку на додану вартість та ввізного мита, оскільки вказані вимоги є передчасними.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням статей глави 8 та 9 Митного Кодексу України (4495-17) , наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, Переліку додаткових складових до ціни договору" від 24.05.2012 р. № 598 (z0883-12) та наказу Мінфіну України "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа" від 30.05.2012 р. № 631 (z1360-12) , а саме - за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивачем невірно визначено митну вартість товарів. прийняте не у відповідності до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Висновок суду першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ґрунтується на доказах, досліджених судами та наявних у матеріалах справи, а тому колегія суддів із цим погоджується.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили матеріали справи, вірно встановили характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосували норми матеріального права до їх вирішення.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення незаконних рішень, не встановлено.

Твердження касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.