до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, державних податкових ревізорів-інспекторів Державної податкової інспекції у м. Херсоні Вершини Анатолія Олександровича, Темнікова Олександра Олександровича

про захист конституційних прав, -

У серпні 2010 року ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до державних податкових ревізорів-інспекторів Державної податкової інспекції у м. Херсоні ОСОБА_5 (далі - Вершина А.О.), Темнікова Олександра Олександровича (далі - Темніков О.О.) та Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Херсоні), в якому просив суд захистити порушене право позивача, визначене статтею 7 Конвенції про захист прав людини, статтями 30, 32, 41, 42, 55, 57 Конституції України, статтею 31 Закону України "Про інформацію", статтею 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" з боку ДПІ у м. Херсоні та посадових осіб ДПІ у м. Херсоні, Вершини А.О. та Темнікова О.О.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

ДПІ у м. Херсоні у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.06.2010 р. посадовими особами ДПІ у м. Херсоні Вершиною А.О. та Темніковим О.О. було проведено перевірку господарської одиниці - кіоску, розташованого за адресою: м. Херсон, с. Антонівка, на розі вул. Дніпровської та вул. Червоноармійської, що належить суб'єкту господарської діяльності - ПП ОСОБА_4, щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 10.06.2010 р. № 000957 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог підпунктів 6, 10, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", статті 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Херсоні 23.06.2010 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0009272307, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 2 489,10 грн. та № 0009282307/0, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 90 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 000957 від 10.06.2010 р., підставами для застосування до позивача штрафних санкцій, слугували факти не зберігання позивачем контрольних стрічок, не зберігання книг обліку розрахункових операцій, порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, відсутність на вітрині кіоску торгового патенту.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до положень статей 11-1, 11-2, 15, 16 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" працівниками податкової інспекції в межах повноважень, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) була проведена перевірка позивача з додержанням встановленої процедури та його прав, тому відсутні підстави які б свідчили про порушення вимог зазначених норм Закону.

Оскільки позивач є фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності, що перебуває на загальній системі оподаткування, то на нього розповсюджуються вимоги Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Як слідує з матеріалів справи, під час перевірки було виявлено не зберігання контрольних стрічок, не зберігання книг обліку розрахункових операцій, порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, контрольні стрічки, КОРО та накладні на товар на вимогу ревізорів особою, яка проводила розрахункові операції не були надані. Торговий патент не був розміщений у відкритому та доступному для огляду місці.

Таким чином, висновки викладені перевіряючими у акті перевірки про порушення позивачем вимог пунктів 6, 10, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та статті 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" є обґрунтованими.

У зв'язку з допущеними порушеннями та відповідно до пунктів 3, 5 статті 17, статей 20, 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", статті 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" до позивача були застосовані штрафні санкції.

Крім того, позивачу надавалася можливість відповідно до пункту 4.3 акту перевірки ознайомитись з матеріалами перевірки, надати свої пояснення та документи, які б спростовували виявлені порушення, однак, позивач своїм правом не скористався, будь-яких доказів, які б спростовували факт виявленого порушення не надав.

Виходячи з встановлених обставин справи та положень вказаних правових норм, з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 р. у справі № 2а-4147/10/2170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.