Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Чалого С.Я., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області (Управління ПФ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Зазначав, що у окремі періоди 1972 - 2005 років працював в районах Крайньої Півночі, проте при обчисленні пенсії Управління ПФ відмовляється зарахувати ці періоди стажу з пільговим кратним коефіцієнтом.

Посилаючись на те, що робота в районах Крайньої Півночі підтверджується записами трудової книжки та довідками роботодавця, просив визнати неправомірною відмову Управління ПФ зарахувати до стажу з кратним коефіцієнтом (один рік роботи за один рік та шість місяців) періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 12 березня 1972 року по 15 грудня 1973 року, з 18 лютого 1975 року по 22 січня 1977 року, з 18 березня 1980 року по 1 січня 1984 року, з 2 січня 1984 року по 31 грудня 1994 року, з 2 січня 1995 року по 1 січня 1999 року, з 2 січня 1999 року по 25 березня 1999 року, з 26 березня 1999 року по 31 грудня 2001 року, з 1 січня 2002 року по 15 листопада 2005 року, а також зобов'язати відповідача здійснити таке зарахування, перерахувати пенсію та виплатити заборгованість за період з грудня 2004 року (з моменту призначення пенсії).

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2014 року позов у частині позовних вимог за період з грудня 2004 року по 29 квітня 2014 року залишено без розгляду з підстав пропуску строків звернення до суду.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову Управління ПФ в перерахунку пенсії позивача та зарахуванні пільгового стажу. Зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_4, врахувавши періоди роботи з 18 березня 1980 року по 1 січня 1984 року, з 2 січня 1984 року по 31 грудня 1994 року, з 2 січня 1995 року по 1 січня 1999 року, з 26 березня 1999 року по 31 грудня 2001 року, з 1 січня 2002 року по 15 листопада 2005 року, як трудовий стаж, набутий в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців. Зобов'язано Управління ПФ зробити перерахунок пенсії, що виплачується позивачу з урахуванням пільгового стажу з 30 квітня 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління ПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що позивач є пенсіонером та знаходиться на обліку в Управлінні ПФ.

При обчисленні пенсії періоди роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 12 березня 1972 року по 15 грудня 1973 року, з 18 лютого 1975 року по 22 січня 1977 року, з 18 березня 1980 року по 1 січня 1984 року, з 2 січня 1984 року по 31 грудня 1994 року, з 2 січня 1995 року по 1 січня 1999 року, з 2 січня 1999 року по 25 березня 1999 року, з 26 березня 1999 року по 31 грудня 2001 року, з 1 січня 2002 року по 15 листопада 2005 року враховані без кратного коефіцієнту.

Листом від 23 вересня 2014 року № 18/Я-7 Управлінням ПФ відмовлено у задоволенні заяви позивача про перерахунок його пенсії із застосуванням кратності до згаданих періодів роботи, оскільки він не укладав строкових трудових договорів.

Задовольнивши позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладення строкового трудового договору для отримання пільг при обчисленні стажу не є обов'язковим, а наявність у трудовій книжці записів про роботу у відповідній місцевості дає право на пільгове зарахування стажу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів передчасними.

Доводи касаційної скарги зводяться до тверджень про неможливість застосування кратності стажу роботи в районах Крайньої Півночі за відсутності доказів про укладення позивачем трудових договорів.

Здійснюючи оцінку наведеним доводам, колегія суддів виходить з такого.

За правилами пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590 (v0590400-72) , робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (n0001400-60) .

Відповідно до пункту "д" цієї статті працівникам, що переводяться, направляються або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.

Таким чином, для отримання права на пільги, передбачені наведеною статтею, особа повинна була укласти строковий трудовий договір.

Факт укладання такого договору є предметом доказування у випадку спору між особою і пенсійним органом. Відповідними доказами може бути трудова книжка, в якій є наявний штамп підприємства про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи або довідка роботодавця, в якій зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період, на який він був укладений, та розповсюдження на особу пільг по обчисленню стажу за цей період. Наявність лише запису у трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі не є достатньою підставою для обчислення стажу з урахуванням кратності.

Щодо періодів стажу після 1991 року, чинним законодавством не передбачено врахування цих періодів роботи в пільговому обчисленні.

Зокрема, Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року (643_004) встановлені спеціальні правила врахування таких періодів роботи лише при визначенні права на пенсію, а не при обчисленні розміру стажу.

Проте у справі, що розглядається, суди помилково не дослідили вказаних питань, дійшовши висновку про наявність у позивача пільг виключно на підставі факту роботи, який підтверджений трудовою книжкою, і з урахуванням набутого після 1991 року стажу.

Викладене дає підстави стверджувати, що рішення судів не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, які встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані обставини залишені судами поза увагою, що є підставою для скасування рішень та направлення справи на новий розгляд у відповідності до вимог частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.