головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Горбатюка С.А.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської регіональної митниці Державної митної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надмірно сплачених коштів, -

05 квітня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (далі - ТОВ "Аскоп-Україна") пред'явило позов до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12 жовтня 2011 року № 100190000/2/02335, рішення про визначення митної вартості товарів від 12 жовтня 2011 року № 100000006/2011/314254/2, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 100827,56 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12 жовтня 2011 року № 100190000/2/02335, рішення про визначення митної вартості товарів від 12 жовтня 2011 року № 100000006/2011/314254/2.

Стягнуто надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 100827,56 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржники оскаржив їх.

У касаційній скарзі Київська регіональна митниця Державної митної служби України та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що на виконання контракту від 10 червня 2010 року № 10/06-2010 NOR, укладеного між позивачем (Покупець) та Marine Harvest Norway AS (Норвегія) (Продавець), на адресу позивача від іноземного контрагента надходив товар "риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою, без харчових добавок не піддана термічній обробці, в пінопластових ящиках серійного виробництва", виробництва Норвегії.

Митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням 1 методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), в розмірі 66831,68 доларів США, що становило 532828,94 грн.

На виконання вимог пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) , позивачем було надано митному органу документи: зовнішньоекономічний контракт від 10 червня 2010 року № 10/06-2010 NOR, укладений безпосередньо з виробником товару компанією Marine Harvest Norway (Норвегія); інвойс від 06 жовтня 2011 року № 21041908; договір перевезення та міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) з відбитками штампів органів державного ветеринарного, санітарно-епідеміологічного та інших видів контролю; ветеринарне свідоцтво (форма № 2), сертифікат відповідності, сертифікат походження, попередня декларація та інші документи, що надаються митному органу.

В зв'язку із виникненням у митного органу сумнівів щодо правильності визначення декларантом заявленої митної вартості товару, в декларації митної вартості № 100190000/2011/128767 митним органом в графі для відміток було зазначено про необхідність надання додаткових документів, а саме: висновок експертної організації щодо вартості товарів, оплата за попередню поставку (бухгалтерська документація), заявка на перевезення.

На виконання вимоги митного органу позивачем були надані висновок експертної комісії, бухгалтерські документи, заява перевізника; також в ВДМ зазначено про проведення консультації. Крім того позивачем надано засвідчену копію висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 11 жовтня 2010 року № 28510 та платіжні документи на поточну оплату аналогічного товару.

12 жовтня 2011 року відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/314254/2 де митна вартість визначена за 6 методом.

Сума за одиницю товар визначена у розмірі 8,47 доларів США, вартість - 130048,38 доларів США. Вказане рішення митний орган мотивував неподанням декларантом додаткових документів та наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

12 жовтня 2011 року митницею прийнято картку відмови № 100190000/1/02335, прийняття якої мотивовано визначенням митної вартості митним органом згідно наведеного рішення, положеннями статті 90 МК України.

В подальшому, позивач оформив вантажну митну декларацію від 13 жовтня 2012 року № 100190000/2011/129349, виходячи з митної вартості товару, визначеної Київською регіональною митницею.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12 жовтня 2011 року № 100190000/2/02335, рішення про визначення митної вартості товарів від 12 жовтня 2011 року № 100000006/2011/314254/2, прийшов до висновку, що витребувавши документи, передбачені пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а відтак унеможливлюють застосування відповідно до статті 267 МК України методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Також задовольняючи позовні вимоги про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 100827,56 грн., суд першої інстанції пославшись на положення частини 2 статті 124 Конституції України, прийшов до висновку, що внаслідок прийняття Митницею вищенаведених протиправних рішень, позивачем надміру сплачено до бюджету суму ПДВ у розмірі 100827,56 грн., які підлягають поверненню позивачу шляхом стягнення за рішенням суду цих сум з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 грудня 2013 року із висновками судів першої та апеляційної інстанції погодився, касаційну скаргу Київської регіональної митниці Державної митної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві відхилив, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року залишив без змін.

Верховний Суд України, переглядаючи на підставі заяви Київської регіональної митниці Державної митної служби України, прийшов до висновку про часткове задоволення заяви, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції погоджується частково із огляду на наступне.

Відповідно до статті 262 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з Порядком № 1766 (1766-2006-п) визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України (4495-17) та інших нормативно-правових актів.

Статтею 264 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 265 МК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року № 339 (339-2008-п) .

Як встановлено частиною 2 статті 265 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Пунктом 11 Порядку № 1766 (1766-2006-п) передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання (пункт 13 Порядку № 1766 (1766-2006-п) ).

На вимогу митного органу позивач визначені митницею додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору не подав.

Пунктом 14 Порядку № 1766 (1766-2006-п) встановлено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Митницею не було обґрунтовано необхідність застосування саме шостого методу визначення митної вартості товару, при цьому не обґрунтовано і неможливість застосування попередніх п'яти методів оцінки, адже митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України (4495-17) .

Враховуючи викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12 жовтня 2011 року № 100190000/2/02335, рішення про визначення митної вартості товарів від 12 жовтня 2011 року № 100000006/2011/314254/2.

Разом з цим колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві на користь ТОВ "Аскоп-Україна" коштів на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 100827,56 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7, 8 статті 301 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) .

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалася в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом Національного банку України, встановленим на день, коли відбулася їх сплата.

Повернення не здійснюється, якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України (2755-17) .

Відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення у порядку, передбаченому законодавством.

Наказом Державної митної служби України 20 липня 2007 року затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами № 618 (z1097-07) (далі - Порядок повернення № 618).

Даний Порядок повернення № 618 (z1097-07) визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 Митного кодексу України.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення № 618 (z1097-07) для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (z1095-07) (далі - Порядок взаємодії № 611/147), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії № 611/147 (z1095-07) .

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення № 618 (z1097-07) помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії № 611/147 (z1095-07) на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що однієї із передумов повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів на підставі заяви декларанта про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, є прийняття митним органом, що здійснював оформлення митної декларації рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Оскільки митним органом після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною Київською регіональною митницею рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом не приймалось, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої інстанції прийшли до помилкового висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь на користь ТОВ "Аскоп-Україна" коштів на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 100827,56 грн..

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень було допущено порушення норм матеріального права, ухвалені рішення підлягають скасуванню в частині з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці Державної митної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 100827,56 грн. та прийняти нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.