розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування наказів та поновлення на посаді за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ (далі - ГУ МВС) України у Львівській області, в якому просив скасувати пункт 1 наказу начальника ГУ МВС України у Львівській області № 2350 від 23 листопада 2013 року про звільнення з органів внутрішніх справ, а також поновити його на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області.

Окрім цього, 13 січня 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати наказ начальника ГУ МВС України у Львівській області № 486 о/с від 13 грудня 2013 року про звільнення з органів внутрішніх справ та поновити його на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що його звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни є незаконним, оскільки на момент вчинення ДТП він перебував поза службою у власному автомобілі та не виконував службових завдань, а тому порушення дисципліни не допускав. Крім того, зазначив, що його провина у вчиненні кримінального правопорушення має бути доведена судом, однак станом на день підписання оскаржуваних наказів вироку суду щодо визнання його винним не було.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року вищевказані позови об'єднані для спільного розгляду і вирішення в одне провадження.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано пункт 1 наказу ГУ МВС України у Львівській області № 2350 від 23 листопада 2013 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників підрозділів Головного управління" в частині накладення на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ та наказ ГУ МВС України у Львівській області № 486 о/с від 13 грудня 2013 року "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ у запас за п.64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 (114-91-п) року, з 16 грудня 2013 року.

Поновлено ОСОБА_4 в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області, починаючи з 16 груня 2013 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з серпня 1996 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а в жовтні 2013 року ОСОБА_4, який на той час перебував у званні майора міліції, призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області.

Наказом ГУ МВС України у Львівській області № 2342 від 22 листопада 2013 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача та відкритого з даного приводу кримінального провадження, призначено службове розслідування.

22 листопада 2013 року заступником начальника ВІОС УКЗ ГУМВС було запропоновано ОСОБА_4 надати письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування, від надання яких останній відмовився.

23 листопада 2013 року начальником ГУМВС України у Львівській області генерал-лейтенантом міліції Рудяком О.В. було затверджено висновок службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області майора міліції ОСОБА_4 та відкритого з даного приводу кримінального провадження. Так, службовим розслідуванням встановлено, що 21 листопада 2013 року близько 21 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Хюндай-Елантра", державний номерний знак НОМЕР_1, на 11 км. + 173 м. автодороги Львів-Краківець у с.Підрясне Яворівського району здійснив зіткнення з автомобілем марки "ВАЗ 21091", державний номерний знак НОМЕР_2, унаслідок чого три пасажири вказаного автомобіля отримали тілесні ушкодження. Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 самовільно залишив місце події, не надав допомоги потерпілим особам та не сприяв фіксації дорожньо-транспортної пригоди.

За результатами проведеного службового розслідування, за грубі порушення Закону України "Про міліцію" (565-12) , Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (3460-15) , наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16 березня 2007 року № 81 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15 травня 2007 року № 157, що виразились в управлінні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, вчинення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпіли громадяни та у самовільному залишенні місця пригоди з ненаданням допомоги потерпілим, у відповідності до статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС України, рекомендовано накласти на позивача дисциплінарне стягнення у формі звільнення з органів внутрішніх справ.

У зв'язку з вищенаведеним, 23 листопада 2013 року наказом начальника ГУ МВС України у Львівській області № 2350 на ОСОБА_4 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

До того ж, відповідачем у відповідності до пункту 48 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) була проведена атестація ОСОБА_4

Згідно атестаційного листа від 05 грудня 2013 року за період з червня 2003 року по грудень 2013 року атестаційна комісія дійшла висновку, що позивач займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню з ОВС України за порушення службової дисципліни.

На підставі вказаного, начальником Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області 05 грудня 2013 року скеровано начальнику ГУ МВС України у Львівській області подання про звільнення майора міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ.

13 грудня 2013 року начальником ГУ МВС України у Львівській області винесено наказ № 486 о/с "По особовому складу", відповідно до якого майора міліції ОСОБА_4 старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п.64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 16 грудня 2013 року.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було дотримано порядок призначення, проведення службового розслідування, а при прийнятті оскаржуваних наказів суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, встановлений законом, обґрунтовано та розсудливо, з урахуванням фактичних обставин, при дотриманні встановленої законом процедури.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що оскільки на час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його з органів внутрішніх справ тривало досудове розслідування у кримінальному провадженні (із відстороненням позивача від посади), під час якого досліджувалися обставини скоєння ОСОБА_4 дорожньо-транспортної пригоди, перебіг строку для застосування дисциплінарного стягнення до позивача не розпочався, що свідчить про передчасне притягнення його до дисциплінарної відповідальності та необґрунтоване звільнення за п.64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. При цьому, суд зазначив, що висновок службового розслідування зроблений без урахування обставин, за яких скоєно дисциплінарний проступок, без урахування попередньої поведінки позивача, його ставлення до виконання службових обов'язків.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

За приписами підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (114-91-п) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в органах внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту (3460-15) службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції (254к/96-ВР) і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту (3460-15) під проступком розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту (3460-15) визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту (3460-15) за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту (3460-15) передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту (3460-15) , якою визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 (z0541-13) (далі - Інструкція).

У відповідності до пункту 2.1 зазначеної Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

За змістом пункту 1.2 Інструкції службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Як було встановлено судом першої інстанції, підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ слугували вчинені останнім грубі порушення Закону України "Про міліцію" (565-12) , Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (3460-15) , наказів МВС України, що виразилось у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпіли громадяни, самовільному залишенні місця пригоди та не наданні допомоги потерпілим.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки матеріалами службового розслідування доведено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, встановлений законом.

При цьому, колегія суддів вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо передчасності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та, як наслідок, незаконного звільнення з ОВС за п.64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) , оскільки звільнення особи з ОВС є самостійним видом відповідальності та не ставиться в залежність від наявності вироку суду, яким визнано особу винною у вчиненні злочину. Відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що апеляційний суд помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.