розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року,

У листопада 2013 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась в Галицький районний суд Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області (далі - відповідач), в якому просила визнати неправомірними дії щодо не включення до заробітку для обчислення пенсії суму індексації заробітної плати, зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації заробітної плати з суми 7 206 грн. 16 коп. і виплатити недоотриману пенсію внаслідок проведеного розрахунку з 10 березня 2011 року.

Позивач обґрунтовувала позовні вимоги тим, що працює на посаді начальника Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області.

3 серпня 2011 року розпорядженням відповідача позивачу призначено пенсію державного службовця. При призначенні пенсії відповідачем не враховано до заробітку для обчислення пенсії суми індексації зарплати.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області по не включенню до заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_4 індексації заробітної плати.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області зробити перерахунок пенсії призначеної ОСОБА_4 з врахуванням індексації заробітної плати за період з 18 травня 2013 року та виплатити недоплачену пенсію.

Позовну заяву в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області зробити перерахунок пенсії призначеної ОСОБА_4 з врахуванням індексації заробітної плати з суми 7206 грн. 16 коп. і виплати недоотриманої пенсії внаслідок проведеного розрахунку за період з 10 березня 2011 року залишити без розгляду у зв'язку з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працює на посаді начальника Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області.

Розпорядженням відповідача від 3 серпня 2011 року позивачу призначено пенсію державного службовця.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням індексації заробітної плати.

Позивачу листом № 179/В-15 від 13 листопада 2013 року було відмовлено у проведенні відповідного перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що індексація заробітної плати не відноситься до інших надбавок, а тому не може враховуватися при обчисленні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивач при призначені їй пенсії мала право на включення суми виплаченої їй індексації заробітної плати до заробітку для обчислення пенсії.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР (108/95-ВР) ), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із статтею 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні витрати.

Відповідно до частини другої статті 33 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ) передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до частини другої статті 37 цього Закону ( чинної на момент виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частина друга статті 33 Закону № 3723-XII зазначає. що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до частини сьомої статті 33 Закону № 3723-XII, державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 108/95-ВР, в структуру заробітної плати входить також додаткова заробітна плата, яка визначена як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно із частиною першою статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначає, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

З урахуванням викладеного, суду попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що індексація заробітної плати входить до системи оплати праці державного службовця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, протягом 2009-2011 років позивачу виплачено суму індексації заробітної плати, на які нараховано внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування.

Таким чином, відповідно до вказаних нормативних актів пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення, в тому числі з урахуванням індексації заробітної плати, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи вищенаведене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно вважають, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, а тому позивач при призначені пенсії мала право на включення суми виплаченої їй індексації заробітної плати до заробітку для обчислення пенсії.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Тому висновки суду про часткове задоволення цього позову є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.