ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 травня 2015 року м. Київ К/800/37667/14
|
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Шведа Е.Ю.,
суддів Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за
касаційною скаргою Харківської митниці Міндоходів
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року
у справі № 820/6174/14
за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль"
до Харківської митниці Міндоходів
про скасування рішень та карток,
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Новий Стиль" (далі - ПрАТ "Новий Стиль") звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/002048/2 від 16 жовтня 2013 року;
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/002280/2 від 18 листопада 2013 року;
- скасувати картку відмови Харківської митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01343 від 16 жовтня 2013 року;
- скасувати картку відмови Харківської митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01489 від 18 листопада 2013 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, оскільки при перевірці заявленої митної вартості товарів, посадовими особами підрозділу митного оформлення спрацював ризик, згенерований автоматизованою системою аналізу управління ризиками, стосовно необхідності перевірки достовірності складових митної вартості та можливості зниження митної вартості товару. Наведені обставини стали підставою для витребування додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України.
В запереченнях, що надійшли на адресу суду позивач вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. 29 травня 2013 року між ПрАТ "Новий стиль" (покупець) компанією CFC SHANGHAI Co LTD (КНР) укладено контракт № 270513-CFC, згідно з якими продавець передає покупцю металеві, дерев'яні, пластикові частини меблів для сидіння, кріпильні вироби та фурнітура, скляні частини меблів, підлокітники та частини меблів.
З метою митного оформлення товару ПрАТ "Новий стиль" подано до Харківської митниці Міндоходів вантажну митну декларацію ІМ № 40 807100000/2013/050765 на товар, в якій визначено митну вартість товару за основним методом у розмірі 254648,51 грн. - 31858,54 дол. США та митну декларацію ІМ № 40 807100000/2013/056951 на товар, в якій визначив митну вартість товару за основним методом її визначення у розмірі 173645,67 грн. - 21724,72 дол. США.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем подавались наступні документи:
- контракт з фірмою CFC SHANGHAI CO, LTD (Китай) № 270513- CFC від 29 травня 2013 pоку;
- специфікацію № 3 від 21 серпня 2013 року; № 5 від 25 вересня 2013 року до контракту;
- інвойси № 13CFC06-23-2 від 21 серпня 2013 року; № 13CFC07-4507-70-1 від 25 вересня 2013 року до контракту
- документи щодо транспортування (перевезення товару): міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № б/н від 08 листопада 2013 року, № LT від 04 жовтня 2013 року; коносамент № 4351-0177-309.032 від 29 вересня 2013 року, № SGHH025732 від 06 вересня 2013 року; договір на здійснення транспортно-експедиторських послуг по міжнародному перевезенню вантажів у змішаному сполученні № 122826 від 20 грудня 2012 року; договір № 111877 від 05 травня 2011 року на здійснення транспортно-експедиторських - послуг, калькуляції транспортних витрат, довідка про вартість перевезення від 04 жовтня 2013 року.
Крім того, на підставі ч. 6 ст. 53 МК України позивачем надано до митниці додаткові документи, а саме:
- сертифікат походження товару (№ 13С3100В1268/00125 від 21 серпня 2013 року, № 13С3100В1268/00134 від 25 вересня 2013 року);
- пакувальний лист б/н від 21 серпня 2013 року та від 25 вересня 2013 року;
- лист про відсутність взаємозалежності між позивачем та постачальником;
- лист про не проведення страхування;
- прайс-лист виробника товарів від 01 серпня 2013 pоку;
- звіт про оцінку майна № 11/10/2013/01 від 11 жовтня 2013 року.
Не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у МД, митний орган запропонував позивачу надати пояснення та додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу митного органу декларантом надано наступні документи: відповідь на запит від 14 жовтня 2013 року, зокрема, надано пояснення та копії митних декларацій, відповідь на запит від 15 листопада 2013 року та окремі пояснення стосовно того, що у квітні та травні 2013 року митні оформлення товарів даного асортименту відбувалися з використанням першого методу визначення митної вартості.
Розглянувши подані документи, відповідачем скориговано митну вартість товару, про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/002048/2 від 16 жовтня 2013 року за 6 методом її визначення з вартістю за одиницю 4,60 дол. США. та № 807000003/2013/002280/2 від 18 листопада 2013 року за 6 методом її визначення з вартістю за одиницю 4,70 доларів США., в яких митний орган самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом її визначення на рівні 47528,12 дол. США та 37261,60 дол. США відповідно.
Вказані рішення прийняті за другорядним (резервним) методом, відповідно до ст. 64 МК України, та відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13 липня 2012 року № 362 (v0362342-12)
. Здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товару "Металеві конструкційні частини офісних меблів для сидіння (крісел) загального призначення" з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товару по ЕМД менша ніж за інформацією по фактичним даним оформлень Харківською митницею Міндоходів, та іншими митницями України.
Коригування митної вартості товару стало підставою для видання карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01343 від 16 жовтня 2013 року., № 807100000/2013/01489 від 18 листопада 2013 року.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим у митниці не було правових підстав для коригування митної вартості товару.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Чч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із чч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Судами встановлено, що представником відповідача не доведено розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, наявності будь-яких застережень з приводу застосування першого методу до визначення ціни товару, поданого на митне оформлення. При цьому, відповідачем не було встановлено обставин, передбачених положеннями ч. 3 ст. 53 МК України щодо наявності підстав для витребування у позивача додаткових документів.
Як обгрунтовано зазначено судами, при винесенні спірних рішень, відповідачем застосована однакова митна вартість одиниці імпортованої продукції саме за кілограм до всього товару, хоча згідно із зовнішньоекономічним контрактом та інвойсом номенклатура поставки має суттєві відмінності по позиціям товару в залежності від характеристик. При цьому, кількість товару за вказаним контрактом вимірюється не в кілограмах, а в одиницях продукції.
Тобто, визначаючи митну вартість товару, митний орган здійснив розрахунок товару не за ціною за одиницю товару, як зазначено в інвойсі та специфікації до контракту, які є невід'ємною частиною договору, а за кілограм, склавши масу різних товарів.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару.
Щодо доводів митного органу про ненадання банківських платіжних документів та інших бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару, слід зазначити, що на момент митного оформлення товар, який поставлявся за контрактом № 270513-CFC від 29 травня 2013 року не був оплачений, тому позивач не мав змоги надати митному органу платіжні доручення про оплату товару. Оплата товару здійснена після прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.
Крім того, варто зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України (4495-17)
не передбачено. Також необхідно врахувати, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
у х в а л и в:
Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.