розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Служби безпеки України в Сумській області, третя особа - ОСОБА_6 про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу,

В червні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Сумській області за участю третьої особи - ОСОБА_6, в якому (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.07.2014 р.) просив визнати протиправним та скасувати наказ № 206-ос від 12.08.2009 р. про звільнення з військової служби та поновити його на посаді молодшого оперуповноваженого сектору візуального спостереження відділу оперативного документування Управління СБ України в Сумській області.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 р. (з врахуванням ухвали суду від 06.08.2014 р. про виправлення описки) позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного строком на 5 років контракту від 06.05.2006 р. ОСОБА_5 проходив військову службу у Службі безпеки України й наказом начальника Управління Служби безпеки України в Сумській області № 169-ос від 02.07.2009 р. призначений на посаду молодшого оперуповноваженого сектору візуального спостереження відділу оперативного документування Управління СБ України в Сумській області.

12.08.2009 р. наказом начальника Управління Служби безпеки України в Сумській області № 206-ос прапорщика ОСОБА_5 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за п.п."б" п.61 та п.п."д" п.62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 р. № 1262/2007 (1262/2007) (далі - Положення) (через сімейні обставини).

Задовольняючи позов, скасовуючи вказаний наказ та поновлюючи позивача на роботі, суд першої інстанції виходив з протиправності такого наказу, внаслідок відсутності у відповідача документів, які б підтверджували факт проведення з позивачем перед його звільненням з військової служби не менше двох індивідуальних бесід, що передбачено приписами п.7.4 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 р. № 772 (z1323-08) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.12.2008 р. за № 1323/16014 (z1323-08) (далі - Інструкція), а також відсутності в особовій справі позивача його рапорту про звільнення.

Суд же апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку про правомірність оскаржуваного наказу № 206-ос від 12.08.2009 р. та звільнення позивача, як такого, оскільки непроведення з позивачем, який особисто висловив бажання звільнитись через сімейні обставини, відповідних бесід не може мати наслідком поновлення останнього на займаній посаді; що ж до відсутності в матеріалах особової справи позивача рапорту про його звільнення, то сам факт його написання як такого жодною із сторін не заперечується, а тому не є спірним у даній справі.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вказує на таке.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про Службу безпеки України" систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України; центральне управління Служби безпеки України, інші органи та установи, що входять у систему Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні.

Згідно зі ст.19 вказаного Закону кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби, й порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

За змістом ч.1 ст.20 цього ж Закону умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом); на них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.

Пунктом 9 Положення передбачено, що контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України - письмова угода, що укладається між громадянином України і державою, від імені якої виступає Служба безпеки України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Відповідно ж до п.15 Положення дія контракту припиняється, зокрема, у день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця Служби безпеки України зі списків особового складу Служби безпеки України.

Згідно з п.п."б" п. 61 Положення звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України здійснюється щодо військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування у запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час; осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час, у разі недоцільності використання їх у запасі Служби безпеки України або на їх прохання.

Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з військової служби з підстав, визначених, зокрема, п.п."д" п. 62 Положення, тобто через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7.4 Інструкції військовослужбовцями, які звільняються за однією з підстав, передбачених п.п."а"-"д", "з", "ї" п. 62 та п.п. "а"-"д", "и" п. 63 Положення, перед звільненням із військової служби проводиться не менше двох індивідуальних бесід.

За змістом п.7.8 Інструкції звільнення з військової служби, зокрема, за п.п."д" п. 62 Положення здійснюється на підставі поданих військовослужбовцями рапортів; військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби через сімейні обставини і подають відповідні рапорти, можуть відкликати ці рапорти до моменту підписання наказу про звільнення з військової служби на підставі поданого у порядку підпорядкування мотивованого нового рапорту й у разі задоволення цього рапорту такі військовослужбовці продовжують військову службу в тому самому органі, підрозділі, закладі, установі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_5 самостійно та особисто виявив бажання звільнитись з військової служби через сімейні обставини, написання ним відповідного рапорту сторонами на заперечується, за час, визначений для проведення бесід, зауважень щодо звільнення не подавав й дій, спрямованих на відкликання поданого ним рапорту про звільнення, не вчиняв, а тому відсутність у відповідача документів в підтвердження факту проведення з позивачем перед його звільненням з військової служби індивідуальних бесід, що передбачено п.7.4 Інструкції, не може бути підставою для визнання незаконним звільнення вказаної особи з військової служби у запас Збройних Сил України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов правильного висновку про правомірність дій відповідача по виданню наказу № 206-ос від 12.08.2009 р. про звільнення позивача з військової служби в запас через сімейні обставини.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухваленого судом апеляційної інстанції рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року - без змін.