провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2008 року,

В червні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про скасування наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області № 151 від 24.05.2007 р. та поновлення позивача на посаді помічника дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції міліції громадської безпеки Олександрівського районного відділу УМВС України в Кіровоградській області.

Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.10.2007 р. позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2008 р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2009 р., апеляційну скаргу УМВС України в Кіровоградській області задоволено, постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.10.2007 р. скасовано та в задоволенні позовних вимог відмовлено.

18.03.2014 р. ОСОБА_4 звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2008 р., у якій просив суд за наслідками перегляду зазначеної постанови її скасувати та залишити в силі постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.10.2007 р.

В обґрунтування вимог поданої заяви про перегляд судового рішення заявник зазначив, що в спірному наказі підставою для його видачі вказана постанова Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26.06.2006 р., проте, як стало йому відомо з листа вказаного суду за вих. № 2035/14 від 25.02.2014 р., постанова від 26.06.2006 р. по обвинуваченню ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, судом не виносилась і вказана обставина не була і не могла бути відомою на момент постановлення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом судового рішення від 24.04.2008 р. у справі № 2а-17/2007; до того ж, при прийнятті вказаного рішення судом апеляційної інстанції не було надано оцінки й тій обставині, що наказ про звільнення позивача видано після закінчення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, який слід обраховувати з дати винесення Олександрівським районним судом Кіровоградської області постанови від 26.07.2006 р., якою позивача звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з приміненням акту амністії, а кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, закрито. Наведені обставини, на думку заявника, є істотними для даної адміністративної справи та їх слід вважати нововиявленими.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 р. заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2008 р. залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства, просив ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та задовольнити його заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просив залишити останню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки воно, на його думку, ухвалене відповідно до норм чинного законодавства й на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами, якими, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Виходячи з наведених приписів, нововиявленими для розгляду в адміністративному суді адміністративної справи вважаються такі істотні обставини, які представляють сутність адміністративної справи та можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили по ній, та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду адміністративної справи, мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що є учасниками розгляду справі в суді; не можуть бути визнані нововиявленими обставинами такі обставини, які виникли або змінилися після прийняття рішення чи винесення ухвали, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, апеляційній чи касаційній скарзі, або ті, які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону щодо всебічного і повного дослідження обставин справи.

З огляду на викладене, зазначені позивачем обставини не є нововиявленими у розумінні приписів ст. 245 КАС України, що узгоджується й з висновком суду апеляційної інстанції в постановленому ним оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Здійснивши касаційний перегляд справи, Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухваленого судом рішення колегія суддів не вбачає.