за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана-Київ" (далі також ТОВ "Діана-Київ") до Київської митниці Міндоходів (далі також - митний орган) про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Київської митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року,

У травні 2011 року ТОВ "Діана-Київ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської обласної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року проведено заміну відповідача - Київську обласну митницю Державної митної служби України на його правонаступника - Київську митницю Міндоходів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при визначенні митної вартості імпортованих товарів Київська обласна митниця Державної митної служби України необґрунтовано відмовила позивачу в застосуванні першого методу визначення та самостійно визначила іншу, відмінну від заявленої ТОВ "Діана-Київ", митну вартість товарів за шостим методом, мотивуючи ненаданням декларантом (позивачем) додатково витребуваних документів.

Вимагаючи додаткові документи митний орган не вказав, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, а також не вказав на обставини, які б свідчили про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей. Позивач вважає, що митному органу був наданий весь пакет документів необхідний та достатній для визнання заявленої митної вартості товару за першим методом, а заявлена митна вартість базувалась на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Дії відповідача, на думку позивача, не відповідають чинному законодавству щодо порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару, тому позивач, просив визнати протиправними та скасувати рішень про визначення митної вартості товарів від:

- від 15 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912169/1, 125000006/2010/912170/1, 125000006/2010/912171/1,125000006/2010/912173/1, 125000006/2010/912174/1;

- від 19 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912200/1, 125000006/2010/912201/1;

- від 22 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912204/1, 125000006/2010/912205/1;

- від 23 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912207/1, 125000006/2010/912208/1;

- від 24 листопада 2010 року № 125000006/2010/912212/1;

- від 26 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912217/1, 125000006/2010/912218/1, 125000006/2010/912219/1;

- від 29 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912223/1, 125000006/2010/912224/1, 125000006/2010/912225/1, 125000006/2010/912226/1, 125000006/2010/912227/1, 125000006/2010/912229/1, 125000006/2010/912230/1;

- від 03 грудня 2010 року № № 125000006/2010/912249/1, 125000006/2010/912250/1;

- від 07 грудня 2010 року № № 125000006/2010/912252/1, 125000006/2010/912253/1, 125000006/2010/912254/1, 125000006/2010/912255/1.

Зобов'язати застосувати митну вартість, заявлену ТОВ "Діана-Київ" та визначену за ціною договору у деклараціях митної вартості.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, та прийнято нову якою адміністративний позов ТОВ "Діана-Київ" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про визначення митної вартості товарів Київської обласної митниці Державної митної служби України, правонаступником якої є Київська митниця Міндоходів, а саме:

- від 15 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912169/1, 125000006/2010/912170/1, 125000006/2010/912171/1,125000006/2010/912173/1, 25000006/2010/912174/1;

- від 19 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912200/1, 125000006/2010/912201/1;

- від 22 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912204/1, 125000006/2010/912205/1;

- від 23 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912207/1, 125000006/2010/912208/1;

- від 24 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912212/1;

- від 26 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912217/1, 125000006/2010/912218/1, 125000006/2010/912219/1;

- від 3 грудня 2010 року № № 125000006/2010/912249/1, 125000006/2010/912250/1;

- від 7 грудня 2010 року № № 125000006/2010/912252/1, 125000006/2010/912253/1,125000006/2010/912254/1,125000006/2010/912255/1.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі Київська митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його постанову та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Оскільки з матеріалів скарги вбачається, що відповідач оскаржує постанову Київського апеляційного адміністративного суду тільки в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише в межах касаційної скарги.

Касаційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість застосування митним органом резервного (шостого) методу визначення митної вартості товару, а також судом першої інстанції зроблено висновок, що позивач та фірма "KATEPAL OY" є пов'язаними між собою особами, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги Київський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач не вказав жодної з обставин, які відповідно до статті 267 Митного кодексу України унеможливлюють визначення митної вартості за першим методом, а також не надав доказів того, що документи, надані позивачем під час митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та, надаючи правову оцінку обставинам справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Митним Кодексом України (4495-17) (далі також - МК України (4495-17) ), Положенням про вантажну митну декларацію затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 574 (574-97-п) (далі - Положення), Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 (1766-2006-п) (далі - Порядок), Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24 березня 1999 р. № 338/3631 (z0338-99) (далі - Інструкція), статтею VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (981_011) (далі - ст. VII ГАТТ).

Абзацом 23 статті 1 Митного кодексу України (в редакції чинній до 01 червня 2012 року) визначено, що переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Митним кодексом України (4495-17) передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до частини другої статті 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Відповідно до вимог статті 40 МК України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно зі статтею 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи є він власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною першою статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до вимог статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.

Митний орган, що проводить митне оформлення товарів, здійснює контроль за правильністю визначення декларантом їх митної вартості, у тому числі правильністю й можливістю застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, повнотою (комплектністю) поданих декларантом документів (обов'язкових і додаткових) та їх відповідністю встановленим вимогам.

Згідно приписів статті 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 2 лютого 2000 року між позивачем (покупцем) та фірмою "KATEPAL OY" (продавцем) укладено контракт поставки № 2 (далі - контракт № 2).

Згідно з п.п.1.1 п. 1 названого контракту продавець був зобов'язаний продати, а покупець - купити покрівельні та ізоляційні матеріали, у подальшому "Товар", кількість, асортимент і ціни яких мали бути зазначені в інвойсах продавця на кожну партію товару.

Відповідно до вимог п.п.5.1 п. 5 названого контракту ціна поставки кожної партії товару визначалася інвойсами. Загальна вартість контракту становила - 8 000 000 доларів США.

На виконання умов контракту № 2 позивачем у листопаді 2010 року до митного оформлення було заявлено в режимі імпорт - 40 товар згідно з ДМВ (форма ДМВ-1) від:

- 15 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/161822, 125000024/2010/161825, 125000024/2010/161828, 125000024/2010/161831, 125000024/2010/161835;

- 19 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/162050, 125000024/2010/162049;

- 22 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/162088, 125000024/2010/162090;

- 23 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/162121, 125000024/2010/162122;

- 24 листопада 2010 р. № 125000024/2010/162150;

- 26 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/165039, 125000024/2010/165042; 125000024/2010/165041;

- 29 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/165092, 125000024/2010/165093, 125000024/2010/165094, 125000024/2010/165095, 125000024/2010/165096, 125000024/2010/165100, 125000024/2010/165102, 125000024/2010/165103;

- 3 грудня 2010 р. № № 125000024/2010/165106, 125000024/2010/165109,

- 6 грудня 2010 р. № № 125000024/2010/165249, 125000024/2010/165251, 125000024/2010/165254, 125000024/2010/165257.

Перелічені ДМВ (форма ДМВ-1) надавались декларантом разом з товаросупровідними документами.

Зокрема, до ДВМ долучалися:

- зовнішньоекономічний контракт № 2 з додатками (додаткові угоди від 20 жовтня 2002 року без номеру, 2 грудня 2004 року № 6, від 27 лютого 2009 року № № 8, 9, від 22 червня 2009 року № 10, від 1 червня 2009 року № 11, від 1 липня 2009 року № 12);

- сертифікати походження товарів;

- довідки про транспортні витрати;

- рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг;

- лист виробника про калькуляцію на продукцію від 25 травня 2010 р. без номеру;

- лист виробника про біржові ціни продукції від 25 травня 2010 р. без номеру;

- листи ДМСУ від 9 липня 2010 р. № 11/2-10.16/6834, від 24 вересня 2010 р. № 11/7-10.16/10590;

- прайс-листи виробника від 1 травня 2010 р. без номеру, від 5 жовтня 2010 р. без номеру;

- експертний висновок Київської торгово-промислової палати щодо якісних та вартісних характеристик товарів від 10 червня 2010 р. № Ц-242;

- рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 30 липня 2010 р. № 7877-П, № 7877-з/1;

- публікацію бюлетені "Промислова власність" від 25 серпня 2010 р. № 16;

- лист продавця щодо помилкових коду та ціни товару від 22 жовтня 2010 р. без номеру;

- заяву підряд. вх. КОМ від 27 жовтня 2010 р. № 14068/16-45.

Відповідно до поданих декларантом ДМВ митна вартість товарів була визначена за ціною договору.

Зокрема, митна вартість товару була визначена за кодом:

- 6807900090 ("погонна" бітумна плитка) у сумі від 0,42 EUR до 0,46 EUR за одиницю (кілограм);

- 6807101029 (єндовий килим) у сумі від 2,45 EUR до 2,53 EUR за одиницю (квадратний метр);

- 6807101029 (наплавляємий килим) у сумі від 1,15 EUR до 1,24 EUR за одиницю (квадратний метр);

- 6807101029 (підкладочний килим) у сумі від 1,28 EUR до 1,32 EUR за одиницю (квадратний метр).

З метою перевірки правильності визначення митної вартості товарів, заявлених декларантом до митного оформлення вантажу, відповідно до вимог п. 26 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року № 314 (z0439-05) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 року за № 439/10719 (z0439-05) (далі - Порядок № 314) посадовою особою відділу митного оформлення було направлено запити до відділу контролю митної вартості Київської обласної митниці разом з наданими для митного оформлення документами.

У зв'язку з відсутністю достатньої інформації для визначення митної вартості при розгляді запитів, відділом контролю митної вартості було проаналізовано інформацію, яка містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення та цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товарів до митного оформлення.

За результатами розгляду запитів та враховуючи приписи п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 (1766-2006-п) (надалі - Порядок декларування митної вартості товарів), посадовою особою митного органу було витребувано у позивача додаткові документи.

Враховуючи, що позивач не надав відповідних документів, протягом встановленого законом строку, а також, що застосування попередніх п'яти методів не надавалося можливим відповідачем було здійснено корегування митної вартості товарів (проведено оцінку товарів, що імпортуються) з використанням шостого (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до статей 265 та 273 МК України.

Зокрема, відповідачем були винесені рішення про визначення митної вартості від:

- 15 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912169/1, 125000006/2010/912170/1, 125000006/2010/912171/1,125000006/2010/912173/1, 125000006/2010/912174/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим;

- 19 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912200/1, 125000006/2010/912201/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим;

- 22 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912204/1, 125000006/2010/912205/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим;

- 23 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912207/1, 125000006/2010/912208/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим;

- 24 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912212/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, направляємий килим;

- 26 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912217/1, 125000006/2010/912218/1, 125000006/2010/912219/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим;

- 29 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912223/1, 125000006/2010/912224/1, 125000006/2010/912225/1, 125000006/2010/912226/1, 125000006/2010/912227/1, 125000006/2010/912229/1, 125000006/2010/912230/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим, підкладочний килим;

- 3 грудня 2010 р. № № 125000006/2010/912249/1, 125000006/2010/912250/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, підкладочний килим;

- 7 грудня 2010 р. № № 125000006/2010/912252/1, 125000006/2010/912253/1, 125000006/2010/912254/1, 125000006/2010/912255/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, підкладачний килим.

Даючи правову оцінку обставинам справи та діям митного органу щодо винесення спірних рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

на основі віднімання вартості (метод 4);

на основі додавання вартості (метод 5);

резервного (метод 6).

Згідно зі статтею 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) (далі - Порядок) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пункту 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує Позивача надати повний перелік документів відповідно до пункту 11 Порядку. При цьому саме формулювання вказаної норми - "можуть подаватися", вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом позивача було надано митному органу перелік необхідних документів на підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів згідно пункту 7 Порядку.

Проте, сумніваючись у достовірності поданих декларантом відомостей, посадовою особою митного органу у графі "Для відміток митниці" зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, а саме: у ДМВ посадовою особою митного органу було письмово зазначено про проведення консультацій з декларантом, а також про витребування вантажної митної декларації країни відправника та інформації зовнішньоторговельних організацій про вартість товару/сировини.

Крім цього, у деяких ДМВ ці документи витребовувалися разом з іншими документами, зокрема, прайс-листи фірми виробника товару, калькуляції фірми - виробника товару, які вже були подані декларантом при поданні ДМВ, висновок експертної організації або не витребовувалися митницею взагалі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що митним органом в порушення пункту 13 Порядку не було надано позивачу десятиденний строк на подання витребуваних додаткових документів, а одразу в день подання відповідної декларації митної вартості прийнято відповідне рішення про визначення митної вартості, що в свою чергу, свідчить про помилковість твердження митного органу, що витребувані від позивача документи не були надані ним до митного органу протягом строку, встановленого для їх подачі.

Крім цього, Київською міжрегіональної митницею не надано доказів на проведення процедур консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару.

Посилання представника митниці на те, що процедура консультацій з боку митного органу була дотримана - не підтверджена жодними належними доказами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що визначивши митну вартість за шостим (резервним) методом без послідовного застосування попередніх п'яти, митний орган виходив з неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, в тому числі другого та третього методів, в зв'язку з відсутністю фізичних характеристик на ідентичні та подібні товари, четвертого та п'ятого - через відсутність інформації про вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку, загальних витрат при продажу в Україні, не зазначаючи будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.

Проаналізувавши вищенаведене, колегія приходить до висновку, що враховуючи наявність у митного органу сумнівів щодо заявленої митної вартості товару, рішення про визначення митної вартості товарів імпортованих позивачем були прийняті митним органом з порушенням методики визначення, встановленої статтями 266- 273 Митного кодексу України, а саме застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару відбулось без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною 5 статті 266 Митного кодексу України, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), від 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), від 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), від 6 лютого 2012 року (справа № 21-418а11), від 29 травня 2012 року (справа № 21-91а12).

Крім того, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначає, що у зовнішньоекономічному контракті № 2, укладеному позивачем з фірмою "KATEPAL OY", Фінляндія, містяться реквізити відправника товару та його банківські реквізити: MERITA BANK LTD currency account 157152-27163.

Водночас, в наданих для митного оформлення інвойсах зазначено інші банківські реквізити: NORDEA BANK PLC, AC 157130-36799 IBAN F14915713000036799.

Однак, колегія суддів зазначає, що розбіжності у банківських реквізитах зазначених у зовнішньоекономічному контракті № 2 та у наданих для митного оформлення інвойсах, на які посилається відповідач, не є тими обставинами, які потягли за собою безумовне застосування відповідачем саме останнього шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару, та не є тими обставинами, які б безпосередньо потягли за собою зміну митної вартості імпортованих позивачем товару, яка зазначена позивачем, оскільки жодних належних доказів на зворотне, які б можна взяти до уваги, відповідачем по справі не надано.

Також, з матеріалів справи вбачається, що додаткові документи було витребувано у зв'язку з тим, що у посадових осіб відповідача виник сумнів стосовно заявленої позивачем митної вартості товарів, оскільки із наданих документів вбачається, що позивач та інші сторони договору є пов'язаними між собою особами, а у деклараціях митної вартості позивачем було заявлено, що сторони контракту не є взаємопов'язаними особами.

Надаючи аналіз доказам, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла до висновку, що такі були витребувані без мети встановлення, підтвердження факту пов'язаності/непов'язаності позивача з контрагентом та впливу такої можливості пов'язаності на ціну імпортованого товару.

Відповідно до частини 4 статті 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Особи вважаються пов'язаними між собою тільки в разі, якщо: 1) вони є посадовими особами або керівниками підприємств один у одного; 2) вони є партнерами у спільній підприємницькій або іншій діяльності, яку не заборонено законодавством; 3) вони є роботодавцем і найманим працівником; 4) будь-яка особа прямо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; 5) один з них прямо або опосередковано контролює іншого; 6) обидва вони прямо або опосередковано контролюються третьою особою; 7) разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу; 8) вони є членами однієї сім'ї.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними, якщо вони підпадають хоча б під один з критеріїв частини п'ятої цієї статті.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.

У разі застосування вимог частини сьомої цієї статті належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Визначення вартості операцій, зазначених у пунктах 1 - 3 частини сьомої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта і тільки з метою порівняння. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Проаналізувавши вказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що пов'язаними особами є посадові особи або керівники підприємств один у одного, партнери у спільній підприємницькій або іншій діяльності, яку не заборонено законодавством, роботодавець і найманий працівник, будь-яка особа, яка прямо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них, якщо один з них прямо або опосередковано контролює іншого, якщо обидва вони прямо або опосередковано контролюються третьою особою, якщо разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу, якщо вони є членами однієї сім'ї.

Між тим, зазначаючи про те, що позивач та його контрагент є пов'язаними особами, митниця не вказала жодну з вказаних умов пов'язаності осіб.

Відповідач зазначає, що факт взаємозалежності осіб підтверджується відомостями зазначеними у витягу з інтернет сторінки позивача та його контрагента, сертифікатом офіційного дистриб'ютера KATEPAL, листом митної адміністрації Республіки Фінляндії та договором на транспортно-експедиційне обслуговування товарів, що подавався позивачем до Київської митниці Міндоходів для здійснення митного оформлення товарів. Відповідач зазначає, що дані обставини підтверджують, що позивач і компанія KATEPAL ОУ є партнерами у спільній підприємницькій діяльності.

Колегія суддів вважає, що сертифікат офіційного дистриб'ютора компанії "KATEPAL", договір на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 1 січня 2009 р. та лист митної адміністрації Фінляндії, в якому зазначено, що позивач є дистриб'ютором товарів "KATEPAL OY", не є належними доказами такої пов'язаності, оскільки ці документи не створюють юридичних наслідків, на підставі яких виникають права та обов'язки у позивача та контрагента щодо здійснення спільної підприємницької діяльності.

За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Відповідач не вказав жодної з обставин, які відповідно до статті 267 Митного кодексу України унеможливлюють визначення митної вартості за першим методом, а також не надав доказів того, що документи, надані позивачем під час митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, які давали можливість встановити дійсну вартість за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Розбіжності, на які посилається митний орган, не беруться судом до уваги, оскільки митним органом не здійснений повний та всебічний аналіз поданих позивачем документів. Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тому оскаржувані рішення Київської обласної митниці, правонаступником якої є Київська митниця Міндоходів про визначення митної вартості товарів підлягають скасуванню.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.