розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року

у справі № 521/7598/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси

про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Малиновського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси (далі - УПФ України в Малиновському районі м. Одеси) про скасування рішення від 07.02.2013 № 86, повернення стягнутих за вказаним рішенням коштів та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 25.11.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про часткове задоволення позову.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси від 07.02.2013 № 86 про утримання з ОСОБА_2 пенсії в розмірі 1 091,32 грн.

Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси повернути позивачу надмірно стягнуті з її пенсії кошти за рішенням від 07.02.2013 № 86. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Управління ПФУ оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення у справі - про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 є одержувачем пенсії за віком в УПФ України в Малиновському районі м. Одеси.

07.02.2013 УПФ України в Малиновському районі м. Одеси прийнято рішення № 86 про утримання з позивачки сум пенсій, надмірно виплачених їй внаслідок зловживань з її сторони, яке було направлено позивачу в день його прийняття.

Указане рішення прийнято з тих підстав, що управлінням була виявлена переплата ОСОБА_2 пенсії в сумі 1 091,32 грн., яка утворилась за період з 01.04.2009 по 31.12.2009 та з 01.10.2011 по 28.02.2013 внаслідок того, що остання не повідомила УПФ України в Малиновському районі м. Одеса про реєстрацію її як ФОП.

На підставі зазначеного рішення з пенсії ОСОБА_2 утримується переплата в розмірі 20% пенсії щомісячно.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 19.08.1999 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Відповідно до змісту довідки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 26.02.2013 № 4863/18-120 ОСОБА_2 припинила свою підприємницьку діяльність 29.12.2009.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не було вчинено усіх дій, передбачених чинним законодавствам, для повідомлення УПФ України в Малиновському районі м. Одеси про припинення її підприємницької діяльності, рішення УПФ України в Малиновському районі м. Одеси № 86 від 07.02.2013 є законним, так як і на момент розгляду справи згідно даних у Підсистемі ІКІС ПФУ "Реєстр страхувальників ДРСС" ФОП ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФ України в Малиновському районі м. Одеси з 16.08.1999 як ФОП на загальних підставах та має статус анкети "зареєстровано".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для утримання з пенсії позивача 20 відсотків пенсії внаслідок зловживання з його боку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаними висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надмірно внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

27.09.2010 постановою Правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 під № 995/18290 (z0995-10) .

За змістом пункту 5.2 цього Порядку у разі отримання від державного реєстратора повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності орган Пенсійного фонду в 10-денний термін проводить документальну перевірку платника єдиного внеску, що має найманих працівників, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. На основі акта перевірки платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки.

Фізичні особи - підприємці, які не мають найманих працівників, подають до органу пенсійного фонду звіт про нараховані суми єдиного внеску за період роботи у звітному році та копію акта перевірки органу державної податкової служби і здійснюють остаточні розрахунки.

Після проведення позапланової перевірки фізичної особи - підприємця, яка має найманих працівників, звірення розрахунків з платником єдиного внеску, проведення ним остаточного розрахунку та на підставі довідок про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів, виданих фондами соціального страхування за формою згідно з додатком 8 до цього Порядку, орган Пенсійного фонду України складає довідку про відсутність заборгованості.

На підставі пункту 5.3 вищевказаного Порядку після одержання від державного реєстратора відомостей з реєстраційної картки про державну реєстрацію припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця органи Пенсійного фонду знімають з обліку платника єдиного внеску, що фіксується у журналі обліку платників єдиного внеску та реєстрі страхувальників, та безоплатно надсилають йому поштою з повідомленням про вручення не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця повідомлення про зняття з обліку такої особи за формою згідно з додатком 7. Справа такого платника єдиного внеску здається до архіву органу Пенсійного фонду після закінчення звітного року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною третьою статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, не може бути визнана безробітною та такою, що припинила підприємницьку діяльність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 (справа № 21-408а14).

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення судів попередніх інстанцій названим вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що під час розгляду справи суду першої інстанції необхідно встановити, з якого часу до ЄДР внесено запис про припинення ФОП ОСОБА_2, у які періоди позивач отримувала пенсію та в яких розмірах, а також, у яких саме розмірах, на думку відповідача, здійснено переплати суми пенсії позивачу за періоди з 01.04.2009 по 31.12.2009 та з 01.10.2011 по 28.02.2013 помісячно.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси задовольнити частково.

Постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року в цій справі скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 КАС України.